неділя, 8 вересня 2013 р.

EXIF мій - друг мій

Давно я вже нічого не писав у цей блог… А так щоб я писав сюди щось корисне – таке траплялося взагалі рідко. І ось знову настав цей рідкісний момент :)

Я повернувся з відпустки у Франції з величезною купою фотографії з двох фотоапаратів та одного телефона. Якщо у мене вистачить часу та натхнення, то я напишу трохи про цю поїздку… Але зараз не про те. Так от, про фотографії – їх виявилося багато, а найгірше те, що фото з кількох різних фотоапаратів дуже важко переглядати. Всім знайома ця ситуація, коли є 2-3 папки з фотографіями з різних фотоапаратів, а місця ж на фото ті самі, тому щоб все переглянути, доводиться дивитися те саме по колу (часто діло не доходить далі першої папки).

Перше, що приходить в голову – скопіювати всі фото в одну папку. Скопіювали… і нічого не змінилося, бо фотографії названі по різному порядковими номерами, що беруть початок від перших днів кожного з фотоапаратів. Тож знову, частіше за все, спершу будуть йти всі фото з одного фотоапарата, потім всі фото з другого…

І тут на допомогу приходить EXIF! Коли фотоапарат, чи телефон робить фото, він разом з ним зберігає багато корисної інформації, зокрема і час, коли фото було зроблене. Тут дехто може зауважити, що концепція не нова і давним давно вже придумані переглядачі, які сортують фото саме по даті, коли вони були зроблені. З цим, звісно, не посперечаєшся. Але згадайте, коли ви востаннє налаштовували час та дату на своєму фотоапараті? А часовий пояс ви змінили перед подорожжю? Отож-бо!

Тож я потратив сьогодні пів дня на пошуки простого способу змінити назви всіх фото так, щоб вони починалися з дати і часу коли фото було зроблене, водночас відкоригувавши цей час, так щоб він справді відповідав часу коли робилося фото. Надіюся, мій досвід знадобиться ще комусь.


Для виконання всіх операцій з EXIF інформацією існує чудова консольна програма ExifTool (http://www.sno.phy.queensu.ca/~phil/exiftool/). Вона вміє виконувати всі операції, які нам потрібно і набагато більше.
Але перед тим як починати виконувати будь які операції над своїми дорогоцінними фотографіями – обов’язково зробіть резервну копію!

Отже, перше, що нам потрібно - відкоригувати час коли фото було зроблене. Але як же знайти правильний час? Якщо фотоапарат у вашому розпорядженні, то зробити це просто – подивіться який час встановлено там зараз і порівняйте з поточним часом у місті, до якого ви подорожували. Якщо ж фото взяті з чужого фотоапарата, то доведеться вдатися до хитрощів. Один ефективний спосіб – якщо у вас є фото з вашого фотоапарата, де ви вже відкоригували час, знайдіть два фото зроблені вашим, та іншим фотоапаратом приблизно в один і той самий час (“тут я тримаю Ейфелеву вежу, а тут Петро тримає Ейфелеву вежу”), і по цих фото визначте на скільки треба відкоригувати час на чужих світлинах. Інший спосіб – шукати фото годинника :) А ще краще – завжди фотографувати хоч один годинник в кожній з подорожей ;)

За допомогою ExifTool дуже просто змінити дані про час створення фото для цілої папки. У моєму випадку, потрібно було для моїх фото перевести годинник на 9 годин вперед (для всіх фото в папці Paris):

exiftool -AllDates+=9 -overwrite_original Paris

На другому фотоапараті час потрібно було перевести на 11 годин 57 хвилин назад (не питайте чому…):

exiftool "-AllDates-=0:0:0 11:57:0" -overwrite_original Paris_2

Годинник на iPhone-і, на щастя, налаштувався сам, тож фото з телефона не потребували корекції.

Наступний крок – переіменувати фото так, щоб назви починалися з дат та часу. Я для себе вибрав такий формат: 2013-08-21-[12.55.09]-Ostap-DSC02901.JPG (дата, час, автор, оригінальна назва файлу). Ви ж можете вибрати формат, який довподоби вам (всі доступні специфікатори формату тут http://www.sno.phy.queensu.ca/~phil/exiftool/filename.html#codes) і переіменувати всі файли командою схожою на наступну:

exiftool "-FileName<CreateDate" -d "%Y-%m-%d-[%H.%M.%S]-Ostap-%%f.%%e" Paris

Ось, в принципі, і все. Залишилося лише перенести фото з усіх фотоапаратів в єдину папку і насолоджуватися виконаною роботою!


П.С.: При пошуку ExifTool, я також натрапив на ще одну непогану програму – Photosmixer (https://code.google.com/p/photosmixer/), яка також чудово працює і має графічний інтерфейс. Правда вона використовує фіксований формат для назв файлів, який мені не дуже сподобався. Але якщо формат назви для вас не має великого значення, то ця програма також може чудово підійти для виконання задачі об’єднання фото з багатьох фотоапаратів.

П.П.С.: Як виявилося пізніше, існує чудовий переглядач фото XnView, який вміє робити все вище описане і має нормальний графічний інтерфейс :) Дякую, Дмитро!

неділя, 14 квітня 2013 р.

Як купувати авто

Мені довелося приймати участь в процесі покупки автомобіля в США вже не один раз. Як завжди, коли робиш щось таке (особливо коли вперше), то набираєшся дуже корисного досвіду. І, думаю, буде доречним спробувати поділитися цим досвідом з іншими тут.

Автомобілі в США - досить доступна річ. Практично кожен споживач може знайти собі автомобіль відповідно до своїх побажань та можливостей. І варіантів покупки автомобілів також багато. Ось найпопулярніші три:
  • Купівля нового автомобіля у диллера;
  • Купівля користованого автомобіля у диллера;
  • Купівля користованого авто у приватника.
З першим варіантом все досить просто. Хоч і є свої особливості, але загалом це схоже на купівлю будь якої іншої речі в магазині - вибираєш те, що тобі подобається, шукаєш де дешевше і купуєш за готівку чи в кредит. А от з двома іншими варіантами виникає багато цікавих питань, адже при купівлі користованого авто завжди є ризики. Саме про те, як купувати користоване авто і буде ця стаття.

Мене особисто приваблює американський ринок користованих автомобілів, тому що тут покупцю відкривається набагато ширший вибір, а для деяких покупців лише цей ринок і відкритий. Скажімо, якщо ваш бюджет менше 15 тисяч - тоді на ринку нових автомобілів вам доступними будуть лише базові моделі. А щоб відкрити для себе автомобілі бізнес класу, потрібно розкошелитися хоча б на тисяч 25. Про хороші німецькі авто на тісному бюджеті і думати не варто (ціни починаються від 30-40 тисяч). В той час як на вторинному ринку за 15 тисяч відкривається величезний вибір 5-10 річних німецьких BMW та Audi, а різноманіття американських та японських авто вражає ще більше. Тож, якщо вам хочеться мати красиве/стильне/потужне авто, але бюджет не надто великий - пряма дорога на вторинний ринок.

Перед тим як читати далі, впевніться, що ви готові прийняти деякі ризики. Якщо вам страшно, що вас обмануть, обкрадуть, підсунуть щось не те або ви боїтеся заплутатися чи щось пропустити через незнання процесу - побережіть свої нерви і ідіть до дилера.

Якщо ж ви готові піти на ризик, то продовжуємо. Мені особисто набагато легше змиритися з думкою, що моє авто не покрите гарантією і потребуватиме ремонту час від часу, ніж їздити в машині, яка мені не подобається, але яку я собі можу дозволити купити новою.

Отже, перше правило, якого я дотримуюся чітко - “Ніколи не ходи до дилера!”.

Логіка проста - дилер повинен на чомусь заробляти, тож він повинен купити у однієї людини дешевше, щоб вам продати дорожче, тож купуючи у дилера, ви переплачуєте. Крім того, дилери досконало вивчають техніку маніпулювання покупцями, адже від цього залежить їхній прибуток. Ну і врешті, з досвіду своїх знайомих можу сказати, що дилери ще й не дають ніяких гарантій щодо справності авто. Навіть гірше, хто як не дилер зможе завоювати вашу довіру і всунути вам машину з дефектом так, щоб ви його і не помітили!
Випадок з життя. Знайомий купував користоване авто для дружини у дилера. Через день після покупки з’явився індикатор несправності двигуна. Коли ж він відвіз авто до дилера, той лише запропонував відремонтувати несправність за 3 тисячі...

Отже, я завжди шукаю авто у приватників. Для цього найкраще підходять спеціалізовані веб-сайти. В каліфорнії, найкращим ресурсом є Craigslist. Загалом по штатах можна користуватися сайтами Autotrader чи Ebay. Шукати бажано продавців місцевих, щоб можна було поїхати подивитися авто, поговорити з продавцем. Звісно, коли йде мова про значні суми, всі операції варто проводити особисто. Навіть не думайте комусь відправляти гроші не побачитивши його вживу!

Способів пошуку авто на інтернет дошці оголошень, як Craigslist, може бути багато. Якщо ви шукаєте недалеко від себе, то можна навіть просто переглядати всі пропозиції у вашому ціновому діапазоні. Якщо шукаєте конкретну марку чи модель, то можна по них фільтрувати. Будьте готовими, що якщо хочете знайти вигідну пропозицію, доведеться переглядати оголошення кілька разів на день і одразу дзвонити/писати як тільки побачите те що вам подобається. Ринок авто в Каліфорнії досить сильно розігрітий - хороші пропозиції відразу розбирають. Коли я шукав своє перше авто, то бувало навіть так, що покупці торгувалися між собою, хто більше заплатить! Мені вдалося зловити хорошу пропозицію лише завдяки тому, що я подзвонив ще до того, як продавець додав фото машини до оголошення. Це, до речі, один з секретів, який допомагає зловити хорошу пропозицію першим. Часто продавці подають оголошення з помилками, не називають модель в заголовку або не додають фото - таке оголошення важче помітити і дуже легко пропустити, якщо шукаєш за конкретною моделлю. Тож, якщо ви серйозно налаштовані на хороший улов, то виберіть досить загальні фільтри і переглядайте всі оголошення, отримані в результаті. Залежно від фільтрів, доведеться переглядати від кількох до кількох десятків оголошень в день, а по вихідних і до кількох сотень.

Якщо ви знайшли машину, що вам подобається, то як зрозуміти, чи ціна її адекватна? Або, ще цікавіше, як зрозуміти, яке авто я можу собі дозволити за певну суму? Для цього варто знати середні ціни на користовані авто, так зване “true market value”. Є два сайти, які зазвичай використовують тут, щоб визначити орієнтовану ціну користованого авто: edmunds.com та kbb.com. Мені особисто більше подобається Edmunds. На ций сайтах можна ввести марку, модель, рік випуску та стан авто і побачити середню ціну такого авто в США. Кажуть, з роздруківкою такої ціни можна навіть іти і торгуватися з продавцем, якщо він ставить вищу ціну. Правда в Каліфорнії будьте готові, що доведеться заплатити трохи вище середньої ціни, через те, що тут на вторинному ринку конкурують покупці, а не продавці.

Отже, ви обрали модель, марку і рік випуску автомобіля. Ще одним важливим фактором є пробіг. Чим більше їздили на авто, тим більш зношеними будуть деталі - це очевидно. Який пробіг вважати нормальним - це вибір кожного. Варто зазначити, що в середньому людина, яка щодня їздить на роботу і назад на авто, та ще час від часу вибирається на невеликі поїздки на вихідних, за рік проїжджає 15 тисяч миль. Я для себе ставлю планку пробігу десь на 100-110т миль - машини, які проїхали більше 110 тисяч миль за своє життя, як на мене, ламаються частіше ніж я готовий терпіти :)

Нехай ви знайшли оголошення про продаж авто, яке вас цікавить, з пробігом, що вас задовільняє, та загалом вас нічого не відлякує в цьому оголошенні. Перед тим як призначати зустріч продавцю, варто взнати, чи машина не була в аварії. Якщо в оголошенні написано, що у авто Clean Title, це означає, що значних аварій не було. Title - це документ власності на машину; Clean - означає, що на ньому немає поміток про значні аварії. На противагу також бувають Salvage Title (в різних штатах може означати різне, але часто це означає, що страхова відмовляється ремонтувати авто після аварії і просто виплачує його вартість власнику, а розбите авто продає з аукціону) та Rebuilt Title (коли машина була куплена розбитою і відновлена). Часто потрапляють в око оголошення з класними машинами та дуже помірною ціною, але з Salvage Title - я б такі пропозиції не розглядав. Перш за все, тому що це означає свідомо купувати авто яке (досить ймовірно) було в аварії, а, як відомо, машини не роблять з розрахунком на те, що вони будуть працювати після аварії, тож одна поломка може слідувати за іншою. Та й продати потім таке авто дуже важко і лише за дуже малою ціною.

Отже перше питання, яке варто задати продавцю, це чи є у нього Clean Title. Відсутність title-а може також означати, що продавець ще досі виплачує кредит за авто, а title знаходиться у банку. Вам потрібно про це знати, бо це породжує своєрідні складнощі та нюанси. Якщо ви не хочете розбиратися з цими нюансами, то варто таке оголошення просто пропустити.

Одне неписане правило, коли відписуєте продавцю на електронну пошту - згадайте в листі своє ім’я та телефон. Інакше, продавець вам може просто не відписати, бо подумає, що ви скамер (аферист), а не реальний покупець.

Отже продавець сказав, що авто не було в аваріях, як це перевірити?
В США існують приватні сервіси, які агрегують інформацію про історію автомобілів з багатьох різних джерел і потім, за певну плату, надають вам можливість отримати агреговану інформацію про будь яке авто. Найбільш поширеним таким сервісом є Carfax. Carfax збирає інформацію про автомобілі з DMV (ДАІ), міліції, страхових агенцій, сервісних центрів, дилерів та багатьох інших джерел. Ви можете купити звіт про історію автомобіля ввівши його номерний знак або VIN (ідентифікаційний номер прив’язаний до автомобіля). Один звіт коштує $40, або можна купити абонемент на 5 звітів відразу за $50. І насправді воно того варте! Звіт показує інформацію про всіх власників, купівлі/продажі авто, кредити оформлені на автомобіль, дані одометра, аварії та деякі сервіси/ремонти. 100% гарантії на те, що кожна аварія буде відображена в історії від Carfax, звісно, ніхто не дає. Адже попередній власник авто міг просто приховати факт аварії від ДАІ та страхової компанії і відремонтувати авто у якомусь приватному сервісі чи гаражі. Але всеж, якщо в аварії постраждали й інші авто або була задіяна міліція, то інформація про цей випадок швидше за все таки буде в Carfax звіті.
Після того як ви переконалися, що авто не було в значних аваріях, можна сміливо призначати зустріч продавцю.

Отже ви подзвонили/написали продавцю і призначили зустріч. Що робити на зустрічі? Всього дві речі:
  1. оглянути, перевірити авто, визначити чи воно вам подобається;
  2. торгуватися.
Хоч при купівлі автомобіля я рекомендую завжди перед покупкою відвезти авто до механіка на огляд, та цей огляд не безкоштовний, тож якщо ви можете оглянути і перевірити дещо самі - варто це зробити на зустрічі з продавцем. Це дозволить вам відкинути очевидно погані варіанти без додаткових витрати або просто збити ціну на авто.

На що дивитися?
Ну перш за все, дивіться чи авто вам подобається і говоріть про те, що вам не подобається. Косметичний огляд авто може зробити кожна людина без особливої підготовки. Обійдіть авто кілька різів, огляньте зі всіх сторін. Дивіться на якість фарби, сильно помітні царапини, дрібні пластикові та гумові деталі екстер’єру, які можуть погано триматися. Подивіться на бампери спереду та ззаду. Бампер - це перше, що страждає в дрібних аваріях. Він може виглядати не пошкодженим, але бути погано закріпленим. Якщо ви помітили щось таке, обов’язково запитайте власника як ця поломка сталася. Також огляньте колеса, гальмівні диски та колодки всередині - чи там немає надмірної кількості іржі? Подивіться на стан гуми на колесах. Якщо колеса витерті нерівномірно це може свідчити про те, що потрібно зробити балансування коліс ($50-$150), а може бути і проблема з підвіскою, що вимагатиме недешевого ремонту. Огляньте фари, чи немає на них тріщин. Огляньте шкло, особливо лобове, чи немає великих тріщин або надщерблень. Якщо є свіжа тріщина на лобовому довжиною 3 см, то через тиждень вона вже може збільшитися до 10-20 см. А якщо на лобовому надщерблення розміром більше за четвертак, то вас на такій машині можуть не допустити до здачі водійського тесту на права.

Після огляду екстер’єру, переходьте до інтер’єру. Але спершу перевірте двері, чи вони добре відкриваються і закриваються. Якщо авто було в аварії, то двері часто це видаватимуть, бо відрегулювати їх так щоб вони відкривалися та закривалися плавно, наче щойно з заводу, досить складно. Також, якщо авто було перефарбоване, то на внутрішніх частинах дверей можуть залишитися сліди старої фарби.

Звісно ж добре огляньте салон і впевніться, що він у задовільному для вас стані. Потрібно розуміти, що салон користованої машини не буде ідеальним. Він може бути навіть дуже далеким від ідеалу, але головне вам для себе зрозуміти, чи зможете ви змиритися з наявними недоліками. Якщо сидіння занадто витерті або є інші дефекти, які вас будуть непокоїти, але які ви ніколи не виправите, то варто задуматися, чи буде вам у цьому авто комфортно. Ну і навіть якщо ви вирішили, що можете змиритися з поміченими недоліками, не забудьте наголосити на них продавцю - це теж допоможе збити ціну. Якщо ви не уявляєте, якого стану очікувати від інтер’єру користованого авто, просто подивіться на те як виглядають всередині автомобілі ваших знайомих і запитайте, якого року випуску їхні авто.

В залежності від того скільки часу є у вас і у продавця, перевірте функціональність всього, що встигнете: кондиціонера, магнітоли, інших наявних електронних примочок, як, наприклад, камера заднього виду, навігатор, чи розважальна система. Перевірте функціональність електро-склопідйомників, щіток. Звісно, перевіряйте лише те, що можна швидко перевірити. Вмикати підігрів сидінь чи клімат-контроль та чекати поки вони спрацюють, мабуть, всеж не варто.

Якщо є якісь несправності в базових електричних системах, я б двічі подумав перед тим як розглядати це авто - все таки від цього може залежати ваша безпека.
Дрібні несправності мультимедіа системи, чи додаткових електро-приладів (наприклад, камера заднього виду), особливо, якщо вони не входили до базової комплектації авто, можуть означати просто погану роботу електрика, що їх встановлював. Хоч і в домашніх умовах виправити такі проблеми може бути дуже складно і може знадобитися допомога спеціаліста, але всеж їх варто розглядати швидше як додатковий спосіб знизити ціну, а не як чинник, що запобігатиме купівлі.

На сам кінець, перевірте справність фар і сигналів: ближні, дальні, протитуманні, повороти, гальмівні, аварійка. Це легше зробити, якщо ви приїхали з товаришем. Але можете просто попросити власника ввімкнути сигнали, а самі перевіряйте їх ззовні.

Перед тим як заводити мотор, подивіться під капот. На що дивитися під капотом вже залежить від того наскільки ви з автомобілями “на ти”. Ну перш за все, навіть якщо “підкапоття” це для вас незрозумілий набір контейнерів, трубок та дротів, то хоча б подивіться чи там чисто... Якщо десь щось залите чи закопчене - це поганий знак.

Колись знайшов дуже детальний опис того, на що дивитися під капотом та загалом при купівлі користованого авто і просто не можу ним не поділитися: https://forum.privet.com/viewtopic.php?p=4290653&sid=d9d0cece17737db247f55db83b147d30#p4290653

Якщо ви в решті решт плануєте відвезти мишину до механіка перед купівлею, то вам не обов’язково власноручно перевіряти вже зовсім все, але те що запам’ятали варто перевірити, щоб, в разі явної поломки, зекономити на перевірці у механіка. Скажімо, колір та консистенція масла можуть сказати дуже багато про стан двигуна. Просто вийміть щуп та подивіться на масло - воно повинне бути темно-коричневе і прозоре, за консистенцією має бути як олія. Якщо масло чорне, або в ньому ще чого доброго якісь кусочки незрозуміло чого - з двигуном проблеми і вам ці проблеми не потрібні.
Пробувати рідину з вихлопів на смак, мабуть, всеж не варто :)

Тепер, не закриваючи капот, заведіть авто. Двигун повинен стати на позначці в 1000-1500 обертів. Знову подивіться під капот, чи немає якихось дивних звуків і чи нічого ніде не тече. Перевірте колір вихлопів. Тепер сідайте назад до салону - двигун вже повинен опуститися нижче 1000 обертів. Час тестувати авто на дорозі.

Про тест-драйв.
Тест-драйв робити обов’язково! Якщо ви погано водите і боїтеся сідати за незвичну машину, то купувати самому користоване авто була погана ідея. Перевірити авто на дорозі просто необхідно - вам же на ньому потім їздити!
Перед тим як виїжджати на дорогу в чужому авто, хоч згрубша відрегулюйте собі дзеркала та сидіння - безпека понад усе! Вимкніть радіо - у ваших інтересах почути всі сторонні звуки під час їзди.

На що дивитися під час тест-драйву?
Слухайте як машина себе поводить і порівнюйте з тими авто, які ви водили до цього. Міряти швидкість розгону від 0 до 100 км/год, всеж не варто, але перевірити як машина набирає розгін і як гальмує корисно. Але будьте дуже обережними, різких маневрів в незнайомому авто робити не треба, особливо, якщо може виявитися, що воно несправне. Перевірте чи кермо не веде в якусь сторону, чи ним не трясе. Чи передачі перемикаються плавно. Для деяких автоматичних коробок характерна деяка “заторможеність”, але якщо коробка зависає на довго у невідповідній передачі - це не дуже добре.
Кінець кінцем, отримуйте задоволення від поїздки! Адже, якщо це не Хонда Цівік 96-го року, ви, мабуть, зараз за кермом авто вашої мрії! Якщо ви почуваєте себе добре, то це те що вам треба!

Після тест-драйву і всіх перевірок, якщо ви ще не передумали купувати це авто, домовляйтеся про ціну. Зараз найкращий час, щоб вразити продавця вигідною пропозицією - ви, реальний покупець, зараз стоїте перед ним і готові купити його авто. Якщо він не прийме вашу пропозицію, то не відомо, коли з’явиться наступний потенційний покупець, та й що він запропонує. А ви завтра можете купити авто у когось іншого. Всеж, будьте чесним, або хоча б намагайтеся виглядати чесним і знижуйте ціну адекватно до недоліків, які ви знайшли.
На цьому етапі я зазвичай домовляюся з продавцем про ціну, яку я заплачу, якщо механік після огляду не знайде поломок, які вимагають термінового ремонту в наступні кілька тижнів-місяців. Якщо ж поломки знайдуться, то домовляюся обговорювати ціну знову, починаючи вже з домовленої. Домовлятися наперед, що ціну буде знижено рівно на оцінку ремонту від механіка, не має сенсу, адже ні ви ні продавець точно не знаєте, що скаже механік.

Далі, шукайте майстерню, якій ви довіряєте і домовляйтеся з ними та з власником авто, коли можна привезти машину на огляд. Більшість нормальних майстерень мають стандартну послугу, що називається “інспекція перед купівлею” для користованих авто. Ціна такої інспекції приблизно $100, але, знову ж таки, воно того варте, щоб не купувати кота в мішку.
Після інспекції домовляйтеся про остаточну ціну з продавцем, бийте по руках і ви вже майже власник нового (для вас) автомобіля. Залишилося його переоформити, розрахуватися і забрати ключі.

В принципі для передачі власності в Каліфорнії (в інших штатах, мабуть, щось схоже) потрібен лише title (документ власності на авто) підписаний власником у необхідному місці. Далі вам потрібно цей title принести в ДАІ, заповнити необхідні папери і ви новий офіційний власник автомобіля. Але щоб уникнути будь яких непорозумінь і значно полегшити процедуру переоформлення, зокрема запобігти стоянню в чергах в ДАІ, я завжди звертаюся в офіс AAA (American Automobile Association) для оформлення продажу і заповнення всіх документів. Якщо ви член AAA, то вони допомагають оформити всі документи пов’язані з авто, зокрема з продажем і переоформленням власності. От, наприклад, якщо у власника немає title-а, через те, що він щойно виплатив кредит за авто, яке продає, то потрібен дещо нестандартний набір документів, але в AAA добре знають, що саме потрібно, і можуть усе за вас перевірити.
Якщо власник продає авто без номерних знаків (скажімо, якщо у нього були персоналізовані номери), то тут у AAA вам ще й на місці видадуть нові номери.

Остання але важлива деталь продажу - гроші. Якщо сума значна, то вам може бути важко дістати велику кількість готівки в короткий термін. Хороший варіант, на який продавці зазвичай радо погоджуються: частину суми підготувати готівкою, а решту - банківським чеком. Банківський чек відрізняється від персонального чеку. Якщо в персональний чек можна вписати довільну суму, навіть якщо у вас на рахунку не достатньо грошей, то банківський чек гарантований банком, бо при його видачі ваш банк відразу знімає відповідну суму з вашого рахунку. Банківський чек оформлюється на конкретну людину, тож для його отримання вам потрібно знати повне ім’я продавця.

Ну і врешті, після купівлі, не забудьте оформити страхівку на ваше нове авто, адже водити авто без страхівки в США незаконно.

Ось і все! Радійте вашій новій покупці і отримуйте від неї задоволення. Щоб максимізувати задоволення від купівлі “нового старого” авто, хороша ідея незабаром після купівлі відвезти авто на дітейлінг - повну професійну чистку. Коштуватиме вона близько $200, але після неї авто виглядатиме наче з салону!

Успіху вам в пошуку і купівлі авто вашої мрії!

понеділок, 3 грудня 2012 р.

Golden State Warriors vs. Indiana Pacers

Ну нарешті я сходив на матч NBA! Аж сам дивуюся як я міг за три роки в США, будучи прихильником баскетболу, жодного разу вживу не побувати на матчі NBA. Ну але, нарешті, сталося! В суботу місцева команда з Окленда Golden State Warriors приймала на своєму майданчику команду Східної Конференції Indiana Pacers.


Golden State – за поточними результатами краща каліфорнійська команда NBA. Зараз вона в першій п’ятірці Західної Конференції. В той час як Pacers – трохи нижче середини таблиці Східної Конференції, себто замикають десятку. Тож можна було передбачити, що господарі отримають перемогу, але всеж Pacers – не повні аутсайдери, тож гра мала видатися цікавою.


Гра і справді була цікавою! Десь половину гри команди йшли досить рівно, виривалася вперед то одна то інша.

   

Було достатньо цікавих моментів: боротьба під кільцем, кілька слем-данків. Чого тільки вартий влучний кидок далеко з-за середини поля, яким 2-ий номер Golden State, Jarrett Jack, завершив третю чверть.

   

Матч закінчився очікуваною перемогою Golden State. Інтриги в кінці не було, адже команда з Окленда перемогла з відривом – 103 на 92.



Тепер трохи не про саму гру.

Глянувши на фото, дехто може сказати, що коли дивитися вдома той самий баскетбол по телевізору, гравців видно значно краще. Це правда. Який тоді сенс платити $100 за квиток та ще кудись їхати, щоб дивитися баскетбол вживу? Є сенс!
Перш за все, на будь що вживу дивитися краще ніж на відео – по інакшому сприймається, так би мовити, реалістичніше :)
По друге, на матчі ти бачиш все, а не лише те, що хоче показати оператор. Хоч оператори NBA – професіонали і трансляції проводять чудово, але значно краще мати можливість охопити своїм поглядом значно більше деталей і не бути обмеженим прямокутником екрану.
Ну і, звісно ж, атмосфера стадіону! Тим, хто хоч раз ходив на стадіон вболівати за свою улюблену команду, пояснювати що це таке не потрібно :)

Арена, в якій відбуваються матчі NBA, велика! Більша ніж я собі уявляв! Ось панорама з Oracle Arena (клацніть по фото, щоб збільшити):


Так, там на балконі згори також місця для глядачів!

У нас були досить хороші місця. Видно було все чудово! На фото площадка виглядає трохи далі ніж вона була насправді. Ось фото з мого місця до початку матчу:


На цьому розповідь можна було б завершити, якби матч NBA полягав лише в перегляданні баскетболу. Зовсім ні! Для вболівальників тут роблять справжнє свято!

Перш за все, група підтримки – дівчата, завдяння яких піднімати бойовий дух як команди, так і вболівальників :) Не сказав би, що всі вони модельної зовнішності, але здалека виглядають досить привабливо :)


Дуже цікаво було спостерігати за глядачами, які підтанцьовували під музику разом з групою підтримки (і без неї). Майже в кожній перерві камери бігали по арені туди-сюди, і бачили б ви людей, яким щастило потрапити на кілька секунд в поле зору камер – вони використовували ці секунди слави і відривалися на повну! :)

А як думаєте, що може заводити вболівальників ще більше ніж група підтримки, музика і танці? Правильно – халява! :) При чому, навіть якщо ти нічого не дістаєш, отримуєш задоволення від споглядання процесу.
Спочатку в одній з перерв по залу бігали три клоуноподібні персонажі і роздавали, хто б міг подумати, безкоштовну піццу! Ідея зовсім навіть не погана, адже по арені безперервно розносяться запахи їжі, що у мене, наприклад, постійно викликало бажання щось пожувати :)
А в одній з наступних перерв, на поле вийшов мужчина з великою пневматичною гарматою і вистрілював по залу безкоштовними футболками. Публіка шаленіла! :)

Були і інші розваги. Наприклад, у великій перерві на поле випустили дитячі баскетбольні команди з якоїсь школи, і хлопчики грали проти дівчаток. Хлопчики керовані духом суперництва нещадно розгромлювали дівчат :) Думаю, для цих малюків було надзвичайно приємно пограти перед такою великою аудиторією вболівальників. Але найцікавішим у всьому цьому була команда активних вболівальників, що сиділи прямо за нами і несамовито вболівали за команду хлопчиків – значно сильніше ніж вони це робили за Golden State :)

   

Ну і найцікавішою, на мою думку, розвагою був виступ акробатів, які за допомогою трампліна виконували складні піруети і клали м’яч в кільце. Акробати літали так швидко, що фото у мене вийшли ну дуже вже погані, але розмиті образи всеж можна розгледіти :)



Отже, як бачите, гра NBA – це не просто баскетбольний матч. Для американців – це свято життя! :)

неділя, 18 листопада 2012 р.

“Далекобійник”

Колись давно я прочитав в блозі одного інженера, що переїхав з Росії в Штати, про те, як йому видалася нагода покататися на невеликій вантажівці, щоб перевезти свої речі з однієї квартири на іншу. Я тоді собі подумав, як же він отак зумів відразу сісти за кермо вантажівки і поїхати, не маючи досвіду…

Пройшло чотири роки…

Один мій знайомий переїжджає з Сан Франциско в Нью Йорк і не має бажання перевозити всі свої меблі. Запитує, чи не хочу я забрати його ліжко? А мені якраз ліжко в другу кімнату згодиться, а то мій сусід мучиться на надувному матраці :) “Добре”, - каже, - “приїжджай – забери!”

От і настав час мені покататися на вантажівці :)


Велика, правда? :) Нажаль, менших в наявності на пункті прокату не було, а в будь-що інше ніж вантажівка, ліжко просто не влізе.
Ну а тут в кузові купа місця! Можна перевезти 2-3 кімнати :)


В управлінні, як виявилося, теж нічого складного. Коробка передач автоматична. Гідропідсилювач керма є :) Так що відчуваєш себе як у звичайному автомобілі.

Не очевидними для мене виявилися лише два моменти. Перший – ручне гальмо, тут воно під лівою ногою. Ну я його швидко знайшов (я вже колись водив Тойоти з таким самим розміщенням “ручника”). А от як зняти машину з “ручника” я не міг зрозміти довго. Як виявилося, для цього є окрема ручка. Поставив – ногою, зняв – рукою. Елементарно :)

Другий момент – аварійка. Стояв посеред дороги в Сан Франциско і ніяк не міг її знайти! Вона була “вдало” захована між кермом і приборною панеллю. Доцільності такого розміщення я так і не зрозумів.


Отже, перші хвилини їзди. Найважче звикнути, звісно ж, до габаритів. Машина не така вже й широка, зате довга. Про це треба пам’ятати під час усіх маневрів, особливо поворотів, щоб не знести стовп чи припарковане на куті авто :) До кожного маневру треба готуватися завчасно, адже на такій “махіні” не всюди просунешся :)

Орієнтуватися доводиться виключно по дзеркалах. Але, на щастя, тут вони для цього розраховані. Дзеркала складаються з двох частин. Більшість дзеркала показує загальну ситуацію на дорозі, а, як тільки машина на сусідній полосі зникає з огляду великого дзеркала, вона з’являється в малому. Таким чином під час зміни поліс можна пересвідчитися, що ти своїм кузовом не знесеш когось на узбіччя :)


Якщо ви колись грали в комп’ютерну гру “Далекобійники”, то можете пам’ятати, як там, коли їдеш на “фурі”, її постійно трясе, а ще вона розганяється повільно, а гальмує ще повільніше. Так от, в реальності все так само :) Ніколи б не повірив поки сам не спробував. Тож, зрозумівши неефективність своїх гальм і знаючи звички каліфорнійських водіїв, я вирішив тримати дистанцію. Та й при перевезенні вантажу краще зайвий раз не гальмувати, бо той вантаж буде літати по всьому кузову.

На щастя, мій маршрут не пролягав ні по пагорбах Сан Франциско, ні по серпантинах, а в основному по хайвею, тож маневрувати багато не довелося. Якихось 30 миль по хайвею і я вже в Пало Альто.


А, мабуть, найцікавішими маневрами виявилося паркування. Паралельна парковка ще куди не йшло – тут лише треба вдвічі більше місця ніж для легкової машини і звертати увагу на нерухомі (стовпчики) і рухомі (пішоходи, велосипедисти, авто які намагаються тебе об’їхати) перешкоди.
А от коли паркуєшся задом, то там за своїм таки “задом” не видно вже нічого. Тож ситуацію навколо треба оцінити ще до того як почав паркуватися і далі рухатися по дзеркалах і по пам’яті :)

Ну а загалом їздити на вантажівці не так вже і складно, зате як цікаво! Можна відкинутися на спинку, ввімкнути якесь рокове радіо (шарму додає те, що хвилю треба шукати вручну) і відчути себе справжнім “далекобійником” :)

неділя, 28 жовтня 2012 р.

Червона Ferrari

Мені сьогодні зробили дуже крутий подарунок! Нажаль, інтригу довго тягнути не вдасться, бо назва цього посту вже її зламала :) Але я всеж спробую.

От приїхали до мене друзі в суботу зранку, я ще не встиг очі протерти, і кажуть, давай збирайся, треба їхати. Я їх ледве вмовив дати мені хоча б поснідати :) Одягнувся, поснідав (можливо не саме в цьому порядку :) ) і поїхали. Так як вони були серйозно налаштовані, я зайвих питань не задавав – чого буду собі ж ламати сюрприз :)

Їхати довелося аж у Сан Франциско – добре, що поснідав.

За пів години ми під'їхали до стоянки біля стадіону. Я думаю, невже привезли мене дивитися бейсбол? Ні, це виявився стадіон San Francisco 49-ers – команди з американського футболу. Але гра сьогодні явно не відбувалася, бо на стоянці було дуже мало машин. Ну ми припаркувалися і пішли далі пішки.

Хмм… бачу частина стоянки відгороджена і багато людей навколо, чую звуки моторів спортивних машин. О, автошоу чи перегони – в принципі класно!

Вже і машини видно... Ferrari, Lamborgini… Краса!


Стаємо в чергу... Стоп. Так що ще й поїздити можна буде?!? Ух-ти!

Справді! Підходить наша черга... Оце так подарунок! Друзі знають, що я люблю! :) Вони мені подарували можливість проїхатися на Феррарі!

За кілька хвилин я вже стою перед вибудуваною дорожніми конусами трасою для автокросу, по якій кружляють спорт-кари. Мені дістається Ferrari 599 GTB Fiorano.


Ну а як же ж, якщо Феррарі, то, звісно ж, червона!

Одягаю шолом – в автокросі це обов’язково, сідаю в авто. Поруч зі мною інструктор. Першим ділом помічаю, що педалі лише дві і на кермі пелюсткові перемикачі передач – як у формулі-1. Мені кажуть тримати ногу на гальмах і, буквально за кілька секунд, підстроюють, і без того надзвичайно зручне, спортивне сидіння під мене.


Вмикаю першу передачу і, нажаль, на цьому моя взаємодія з “пелюстками” закінчується, бо інструктор переводить трансмісію в автоматичний режим – такий порядок цього тест-драйву. Але не подумайте, що це те саме, що автоматична коробка передач на звичайному автомобілі! Відразу помічаю це, коли відпускаю гальма і авто нікуди не рухається. Натискаю легко на газ, спрацьовує щеплення і машина рушає.


Окремо варто розказати про те як працюють пелюсткові перемикачі передач. Щеплення контролюється електронікою. Коли водій натискає на пелюстку, щеплення від’єднується, перемикає передачу і під’єднується, водночас ще й правильно підлаштовуючи оберти двигуна – все це відбувається за 100 мілісекунд!

А щоб водій міг ще ефективніше перемикати передачі, на кермі згори є лампочки, які загораючись показують оберти двигуна і допомагають вибрати оптимальний момент перемикання. Відчуття, як у формулі-1: одна лампочка… дві… три, чотири, п’ять – перемикай! (Правда за мене перемикала електроніка, але все одно ефект класний!)


Ще одна оригінальна деталь керма – перемикач Manettino. Цей перемикач також запозичений з керма болідів формули-1. Він дозволяє водію перемикати налаштування підвіски, стабілізаційної та протибуксовочної систем не відволікаючись від керма.

До речі, практично єдина порада яку мені дав інструктор перед стартом – це триматися обома руками керма протягом усього заїзду, перекидати руки мені не доведеться. І він був правий – спортивне кермо дуже чутливе, навіть досить круті віражі проходяться легким поворотом керма (звісно, якщо вам не потрібно використовувати oversteering в заносі).

І ще я нарешті зрозумів навіщо на кермі, саме в тих місцях де ставляться руки, дві вмятини, наче для великих пальців... Це клаксон! :)

Отже, під’їхав я трохи і став в чергу за іншими феррарі. Поки чекали, перекинулися ще кількома словами з інструктором. Я прочитав на панелі модель авто “599 GTR” і вирішив пожартувати, кажу “599 – це кінських сил?” :) На що інструктор відповів: “Ні… Кінських сил тут трохи більше :) 612!”
“Ого!”, кажу, “Це в два з половиною рази більше ніж що я коли небудь водив :)”

Далі поговорили про те який у мене досвід і на чому я їжджу. Тоді інструктор запитав: “Ну що, поїдемо швидко?” :)
Я кажу, “Ну я траси не знаю. Поїдемо – побачимо.”
А інструктор, “Не переживай, я тут для того і є, якщо-що підкажу. А ще, тут дуже крута стабілізаційна і антипробуксовочна системи, так що можна їхати швидко. Головне щоб ти отримав задоволення від поїздки і відчув потужність машини, так що я тобі буду казати, де можна тиснути газ до упору.”


Далі були три кола справжнього драйву! Це мені передати словами, нажаль, не вдасться :)

Авто справді потужне, але всеж дуже навіть контрольоване. Коли тиснеш газ до упору (хід педалі газу, до речі, досить короткий порівняно з більшістю звичайних автомобілів), то, всупереч моєму попередньому уявленню, тебе не вдавлює в крісло і колеса не починають пробуксовувати по дорозі :) Завдяки стабілізаційним системам машина просто швидко набирає обертів, міцно тримаючись поверхні дороги. Ну а в різких поворотах мені вдалося перевірити стабілізаційну систему сповна – авто було наче приклеїне до дороги.

Ще трохи про потужність. Під капотом у Ferrari 599 GTB 6-літровий 12-циліндровий V-подібний двигун, який надає цій красуні, як я вже згадував раніше, потужності у 612 кінських сил! Розганяється до 100 км./год. вона за 3,7 секунди, а до 200 – за 11 секунд!


Яку швидкість я розвинув під час поїздки я і не помітив, бо був надзвичайно захоплений процесом :)

Ось дуже коротеньке відео того, як я долаю один з поворотів. Обов’язково ввімкніть звук, щоб почути двигун і захоплену реакцію глядачів :)


Після того як я доїхав до фінішу, моє ставлення до дорогих спортивних автомобілів змінилося. Раніше я не розумів, який сенс купувати таке дороге авто. Тепер розумію, за які відчуття платиться :)
Але, всеж, найсильніше бажання яке охоплювало мене відразу після заїзду - не бажання мати феррарі, а бажання об'їжджати конуси :) Перед тим як я вийшов з авто, інструктор запитав мене, чи не хочу я зайнятися автокросом і порадив відвідати сайт www.scca.com та пошукати інформацію про автокрос біля мого міста. Мабуть, треба буде спробувати, от тільки куплю тут авто з механічною трансмісією :)

Решту дня я провів переглядаючи відео і читаючи про спорткари Ferrari :)

І на сам кінець, можливо, вам цікаво, що означає назва Ferrari 599 GTB Fiorano. 599 символізує об’єм двигуна – 5999 кубічних сантиметрів. GTB розшифровується як Gran Turismo Berlinetta. Gran Turismo перекладається з італійської як “велика мандрівка” – таку назву дають спортивним авто, які добре підходять для мандрівок на великі відстані з високою швидкістю і з комфортом водночас. Berlinetta – особливо спортивна форма кузова купе, зазвичай двомісна. А от назва Fiorano – це одна з тестових трас Ferrari.

четвер, 4 жовтня 2012 р.

Оскар для програмістів

Ви коли небудь чули, щоб програмістам вручали оскар? А тим більше, щоб це робили в Україні? А програмістам, можливо як нікому іншому, потрібна увага і визнання, адже працюємо ми з бездушними машинами...

І от цього року компанія SoftServe взяла на себе цю благородну місію - відзначити найкращих працівників IT-галузі в Україні. І назвали все це дійство IT Awards.
Переможців визначали в кількох номінаціях, як от власне "Software Engineer" (еквівалент найкращої ролі першого плану), "Project Management" (найкращий режисер), "Software Architecture" (найкращий сценарист) та інших. На кожну номінацію учасники подавали себе самі, заповнивши невелику форму на сайті IT Awards, де їм потрібно було якнайкраще пояснити, чому саме вони заслуговують на перемогу. Тож скромні програмісти були відсіяні ще у першому етапі :)
Далі уже журі з міжнародних експертів визначало, кому вручити заповітні статуетки.

І тут я плавно переходжу до ще більш цікавої теми. Міжнародні експерти були запрошені не лише для визначення переможців, але і для того, щоб прийняти участь в IT Weekend Ukraine, який передував IT Awards, і, як на мене, представляв значно більший інтерес для айтішників.


IT Weekend Ukraine - це конференція, на якій міжнародні експерти з різних галузей виступали з доповідями і ділилися своїм досвіом з іншими учасниками та гостями конференції.
І, нарешті, ми наблизилися до розкриття причини моєї присутності на IT Weekend. Як на диво, організатори конференції записали мене до числа експертів IT-галузі і запросили виступити з доповіддю! :) Ну я довго не вагався, бо публічні виступи, та ще й на цікавому заході, завжди приносили мені задоволення :) Крім того, на час конференції я планував бути в Україні, тож потрапити на цей захід до Києва не складало жодних труднощів.

Окремо треба відзначити, що SoftServe - молодці. Проведено все було на досить високому рівні. Мені, як доповідачу конференції, взагалі пощастило - надзвичайно милі представники HR-відділу SoftServe завчасно подбали і про квитки до Києва, і про те, щоб мені було де жити. Та що там говорити, ці милі дівчата шукали мене посеред конференції, щоб я раптом не заговорився з кимось і не пропустив обід :) Одним словом, дуже приємно!

Ну а тепер трохи про саму конференцію і про те, за що гості платили по $100, щоб потрапити на неї. (Всеж, справедливо буде зазначити, що багатьом учасникам їхні роботодавці оплатили відвідання конференції.)


Отже, конференція паралельно проходила у 5-ти презентаційних залах. В кожній залі інший доповідач. Довжина кожної доповіді - 50 хвилин. Загалом було аж 37 доповідей, правда, оскільки відбувалися доповіді паралельно, кожен міг послухати лише 9. Тож треба було обирати. Для кращого уявлення, ось програма заходу.


Між доповідями було кілька перерв на каву, що допомагало гостям перевести подих.


В коридорах крім кави, чаю і презентаційних стендів партнерів конференції, ще грав запрошений діджей:


Та не лише кава допомагала гостям залишатися бадьорими. Яка ж IT-конференція може проходити без участі напівоголених дівчат :)

    

Щось я відволікся від суті :) Так от, мене організатори залишили "на десерт", тобто на сам кінець, вже перед врученням IT Awards. Чесно кажучи, поки настав час мені виступати, я вже добряче втомився за весь день прослуховування презентацій :) Думаю, інші учасники також. Але всеж, на моє здивування, моя презентаційна зала була заповнена вщент і всі з нетерпінням чекали, що ж я їм розповім :)
В залі, розрахованій на 60 чоловік, зібралося людей 80, тож я благородно запропонував всім бажаючим розміститися на підлозі :)
Далі слухачі проголосували за мову презентації - перемогла англійська. Як потім виявилося (я спершу не помітив), серед слухачів був і один з винахідників Agile - Алістер Кобюрн (Alistair Cockburn), тож добре, що перемогла англійська :)


Завершилася презентація класично - серією питаннь-відповідей, після чого всі попрямували на IT Awards.

Нагородження IT Awards відбувалося дуже урочисто. Першу половину присвятили зачитуванню довгого списку спонсорів та партнерів, а другу самому нагородженню переможців :) Якщо ви бачили Оскар, то знаєте що собою являє царемонія нагородження, тож я багато розповідати не буду.

І кульмінацією вечора став бенкет, на якому всім щедро наливали віскі від одного з партнерів свята, компанії Teachers. Непогане віскі, до речі :)


Так і завершився IT Weekend Ukraine. По моєму, як для першого разу, все пройшло дуже навіть добре. Організатори молодці! Перш за все, тому що вирішили це зробити, а по друге, тому що успішно втілили задум в реальність. За це їм велике дякую від мене і, певен, від усіх інших учасників та гостей конференції!


Copyright note: більшість фото в цьому пості взяті з Фейсбук-сторінки IT Weekend Ukraine (там можна глянути і решту фото).

субота, 16 червня 2012 р.

Classic Car Show. Reno, NV

Минулого тижня їздив в Ріно на виставку машин!

Я так давно хотів на виставку машин, вже кілька тижнів, от щось мені захотілося і все. Пробував шукати щось поблизу, але нічого не міг знайти.
І от вирішив з’їздити знову в Ріно, а там якраз на вихідних відбувалася виставка класичних авто! Ура! Можна і на своєму авто поганяти по гірській дорозі на шляху до Ріно, а в Ріно подивитися на чужі красиві авто та ще й в казино пограти :)

Їхали ми вдень, всюди було дуже гаряче, крім як у мене в машині, бо кондиціонер працював майже всю дорогу :) Краєвиди на шляху до Ріно класні! Особливо вже на під’їзді до Тахо, де починаються гори. А коли ще починаються гірські дороги з заворотами – взагалі краса! :)

Приїхали в Ріно коли вже вечоріло. Всі були дуже голодні, тож першим ділом потрібно було добре перекусити. Моя порада, якщо ви в місці де багато великих готелів, як от Ріно чи Вегас, і ви дуже голодні – ідіть в буфет! Це найоптимальніша можливість не дорого і від пуза наїстися! Буфети можна знайти в готелях. Ідея така, що кожен платить за вхід, а всередині шведський стіл і їж-п’єш скільки хочеш! Та й вибір їжі зазвичай великий. В буфеті, який ми відвідали по приїзді, були навіть варені раки!

Коли вдосталь наїлися, вирішили сходити хоч трохи подивитися на машини.


Це був вечір суботи і більшість учасників виставки вже роз’їхалися, але корисно було хоча б глянути де все відбувається, щоб знати куди завтра іти. А відбувалося все в самому центрі міста – саме там де був наш готель :) Частина вулиці була перекрита і на ній по обох сторонах були припарковані класичні авто випущені до 1972 року.

  

Крім того, на тій же вулиці були споруджені дві сцени і паралельно з виставкою там виступали місцеві рок гурти. Ну і, звісно, довершували фестиваль продавці сувенірів, які були повсюди :)


Трошки погуляли і повернулися в готель.


В казино пограли зовсім трошки, натомість чомусь нас потягнуло в дитячу зону, де замість автоматів всякі атракціони, типу кидання м’ячиків чи стріляння у ціль, дитячі ігрові автомати і таке інше :) При цьому на кожному автоматі можна виграти білетики, які потім тут же можна обміняти на подарунки. За деякий час гри цих білетиків назбирується так багато, особливо коли виграєш – цілі рулони. Рахувати їх вручну довго, тому в “магазині”, де їх можна обміняти на призи, ці білетики просто важать! :) Ми назбирали десь 300 білетиків, які ми успішно обміняли на штучний ірокез і кілька цукерок :)

В Ріно наступала північ – чудовий час, щоб іти в клуб, бар чи просаджувати гроші в казино. А вгадайте, що ми робимо з Віталіком?


Ми сідаємо писати змагання з програмування – Russian Code Cup! :) Починалося воно якраз о півночі. Ми вже трохи сонні, але це ж останній кваліфікаційний раунд, хіба ми можемо його пропустити! Та й це всього лише якихось дві годинки. А як виявилося, нам знадобилося і того менше – трохи більше години, щоб завершити всі завдання і кваліфікуватися в наступний раунд. Забігаючи наперед скажу, що в наступному етапі я всеж вилетів – зайняв 85-те місце, а на фінал у Москву проходили перші 50 учасників. Ну що зробиш, швидкість вже не та, яка була тоді коли я постійно тренувався розв’язувати задачки. Розв’язав достатньо, але занадто повільно – те, що фіналісти роблять за 20-30 хвилин мені займало годину. Ну нічого, зате футболочку, як відзнаку учасника останнього відбіркового раунду, виграв :)

Після завершення змагання, ми вже були занадто сонні, щоб кудись іти, але перед сном ще хотіли подивитися відео, зняті по дорозі в Ріно. Дивитися хотілося на великому екрані, а, оскільки кабель до телефона забули, наступна година пішла на те, щоб придумати як скопіювати відео розміром 1.5 Gb з телефона на ноутбук. Блютуз виявився занадто повільним, а так як можливостей пересилки контенту по Wi-Fi телефон сам по собі не передбачає, та ще й не хотів підключатися до мережі створеної на лептопі, довелося робити з телефона Wi-Fi Hotspot, піднімати на лептопі Apache веб сервер, та писати невеличку PHP-сторіночку, через яку вже з телефона можна було завантажити відео. Найбільше часу потратили для налаштування PHP та Apache, щоб можна було прийняти такий великий файл. Саме завантаження зайняло 12 хвилин, і ми задоволені своєю роботою полягали спати :) Відео, чесно кажучи, було значно менш цікавим, ніж процес його переписування :)

Наступного ранку вже повноцінно пішли дивитися на авто!

  
  

Яка ж там краса!


Та що розказувати, дивіться самі, ось альбом зі всіма авто! Я не пропустив жодного! :)


Вони всі були такі блискучі і красиві, що важко було повірити, що ці авто ще й їздять :) Але таки їздять!


Цікаво, що на виставці не було жодного європейського автомобіля, лише американські. Аж коли ми вже збиралися йти під’їхав старенький Mini Cooper. Але, чесно кажучи, конкурувати з американськими масл-карами йому було важко.

  

Передивилися ми всі авто ще раз, потім поїли, заправили повний бак (навіть трохи більше – вперше у мене бензин полився через верх) та й поїхали додому. Ще три з половиною години в дорозі і ми знову в Кремнієвій Долині. Вихідні вдалися! Єдиний недолік, виїхав я туди на свіжо вимитій машині, а після повернення довелося мити знову :)