субота, 24 вересня 2011 р.

Я лечу!


Рождённый ползать — летать не может (Максим Горький)


Може!

Сьогодні я літав! І не уві сні! А насправді, на маленькому синьому літачку кружляв над безкраїми просторами Силіконової Долини!

Допоміг мені у цьому товариш, який нещодавно отримав ліцензію пілота. А ось він до речі:


Це в офісі авіа-школи. Тут є цікава традиція: кожен хто отримує ліцензію в цій школі, розмальовує і підписує футболку, та вішає її на стіну на згадку. На фото видно кілька футболок. Там десь є і Антонова.

А ось залізний… орел, на якому ми за кілька хвилин повинні здійнятися в повітря:



Як мені сказав Антон, у цьому літаку є рівно необхідний набір деталей, щоб його можна було назвати літаком, і нічого більше. До речі, літачку всього 33 роки.


Є лише дата виготовлення. Терміну придатності немає, тому можна не переживати :)

Посміхається :)


Двері майже як у Ламборджині, тільки відкриваються вниз :)


На щастя, не мені управляти цим агрегатом...


Моє місце позаду:


Тож, заправилися…


перевірили масло…


зробили фото на останок… тобто, на згадку…


... і можна летіти! До речі, знаєте, що у мене в руках? Річ необхідна кожному пасажиру – пластиковий пакетик! А то раптом мене переповнить адреналін :)

Всі, мабуть, бачили, що в аеропортах є спеціальні машини, які тягнуть літак до взлітної смуги. З малим літачком все набагато простіше :)


От тепер вже все готово, можна летіти!


Піднімаємося в повітря!


І от ми вже паруємо над Долиною і насолоджуємося краєвидами! А краєвиди тут такі, що словами не передати! Спробую передати фотографіями :) Враження надзвичайні!







Робимо поворот під кутом 45 градусів, а виглядає майже як всі 80!


Ось на нашому шляху ще один невеликий аеропорт. Тут їх досить багато, можна сісти в будь якому! Цей аеропорт, наприклад, навіть не має диспетчера. Пілоти самі контролюють ситуацію і між собою домовляються хто коли сідає чи взлітає.


А це Lawrence Livermore National Laboratory. Тут розробляють атомні бомби, тому літати дуже низько над нею не можна.


Більше фотографій з краєвидами я розмістив на фейсбуку.

Літали ми десь півтори години. Але не думайте, що я от так увесь цей час сидів і дивився по сторонах.


У мене ж теж є ручка!


Правда в сумі я керував літаком десь хвилини чотири :) Але встиг трохи поповертати туди сюди, відчути управління. Цікаво!

Потім Антон показав ще кілька піруетів і ми вже зібралися повертатися назад. Можна було б літати ще довго, бо цей літак на одному баку може знаходитися в повітрі більше 5 годин, але ми вже практично все побачили в найближчому околі аеропорта, а в інших потенційно цікавих місцях була не дуже хороша погода. Але все одно, добре, що вибралися літати в суботу, бо в неділю до нас прилітає Обама і всі польоти на приватних літаках заборонили.

Отже ідемо на посадку! Попереду вже видніється смуга.


І ми сідаємо...


Перше, що мене запитав Антон після посадки – чи я не хочу вчитися на пілота теж? :) Мабуть, зараз ні – це займає багато часу і коштів.
Чесно кажучи, мені після польоту чомусь захотілося стрибнути з парашутом :) Так що чекайте наступних дописів :)


неділя, 18 вересня 2011 р.

Asus Transformer

Поламався нетбук...


Жартую! :) Це - Asus Transformer. З'явився у мене цей диво планшет-нетбук минулого тижня. Поки що натішитися не можу новою забавкою :)
Фотографувати його в усіх ракурсах і виставляти сюди немає сенсу, в інтернеті купа оглядів з фотографіями, от навіть скажімо оцей: http://www.androidcentral.com/asus-eeepad-transformer-review
Натомість, зверну увагу на те, що мені сподобалося або привернуло увагу.

Перш за все, як планшет - чудова річ. Маю деякий досвід з iPad-ом - трансформер нічим не поступається! Екран, якщо не помиляюся, тої ж технології, що й у iPad-а. Кут огляду - як мінімум 180 градусів - далі мені не видно :) Екран дуже чутливий. Залізо хороше - двоядерний процесор частотою 1GHz і 1GB оперативки не дають Трансформеру гальмувати. Сам планшет не важкий, на дотик приємний. Так що все при ньому. Якщо вам потрібен планшет - беріть не пошкодуєте.

Але це ще не все! Додатковий бонус - док станція з клавіатурою, яка перетворює, чи то правильніше сказати, трансформує цей планшет у повноцінний 10-дюймовий нетбук! При чому так натурально, що на перший погляд і не скажеш, що він може трансформуватися в щось інше. Єдине, що його видає - це камера на тильній стороні і надто вишукана, як на нетбук, текстура :)

Клавіатура досить ергономічна і велика, оскільки фізичний розмір планшету - більше 12 дюймів (10-дюймовий лише сам екран). Клавіші, звісно, трохи тугіші, порівнюючи, скажімо, з макбуком, але не настільки, щоб ними було важко користуватися. Просто тепер я сильніше товчу по клавіатурі макбука :)
В пригоді стають службові кнопки, які тут знаходятся на місці звичних F1-F12. Такі операції як керування звуком, плеєром, підсвіткою, виклик налаштувань чи браузера зручно мати під руками.
Мене трохи здивувала наявність точпаду - навіть не знав, що андроїд його підтримує :)

Я часто використовую клавіатуру як док станцію - коли читаєш, чи дивишся відео, а не хочеться тримати планшет в руках. Якби то був звичайний док, то я б ніколи його за собою не тягав, а так як це клавіатура - зовсім інша справа :)

І це ще не все! Бонус до бонуса - докстанція, крім клавіатури, додає ще й 6 годин життя, завдяки додатковій батареї. Також вона додає планшету такі “вічні цінності”, як 2 порти USB і повнорозмірний MMC/SD/SDHC кардрідер (“екранна частина” має вмонтований microSD слот)! Ура, товариші! Ура! Наявність USB означає, що всі ваші мрії можуть втілитися в реальність! Флешки, зовнішні вінчестери, великі клавіатури і миші - все можна під’єднати! Ну не все відразу, звісно, портів то тільки два. Поки що я пробував флешки, зовнішній HDD і мишку - все працює чудово. Лише мій 3G модем не захотів так відразу поділитися інтернетом з Трансформером, з ним, мабуть, доведеться трохи побавитися.

Я вже казав, що він ще й виглядає красиво? Так от, з таким не соромно і на бізнес зустріч піти, і на побачення :)

Так, тепер про недоліки, щоб ніхто не подумав, що мені Asus заплатив за огляд :)

Перша помічена мною проблема була зі Skype-ом. На цьому планшеті Skype не підтримує відео-дзвінки :( Нажаль, Skype на даний момент не підтримує відео на планшетах з процесором NVIDIA Tegra 2. Маю надію, що ситуація виправиться. Тим часом, народні умільці вже намагаються додати підтримку відео власними силами. Очевидно, це виявилося не так просто як поміняти константу чи видалити перевірку з коду, бо поки вдалося запустити відео лише на деяких девайсах. Всі самопальні дистрибутиви, які я пробував, крешать на моєму планшеті. Так що доведеться, мабуть, чекати офіційного релізу від розробників Skype.

Друга проблема - підтримка української мови фізичною клавіатурою. Всім зрозуміло, що з віртуальними клавіатурами на андроїді проблем немає - ідеш в маркет і качаєш клавіатуру для будь якої мови. З фізичною клавіатурою трохи складніше. Справа, звісно, не у відсутності українських буковок на кнопках :) Мої пальці за 3 роки роботи з немаркованими клавіатурами вже вивчили де які букви абетки знаходяться. Проблема в тому, що вбудованої української роскладки планшет не має, а всі віртуальні клавіатури з маркету, які я перепробував, або неправильно ставлять символи у відповідність фізичним клавішам, або деяких букв на них бракує. Так що найближчою до правильної української розкладки, виявилася базова російська, що йшла в комплекті. Мені цього, звісно ж, було недостатньо. Нічого не залишалося робити, як брати молоток в руки і виправляти ситуацію.

Молотком в даному випадку послужив Android SDK. Оскільки досвіду написання аплікацій під андроїд у мене було рівно 0, довелося потратити кілька годин, щоб встановити SDK, Eclipse і вже за їх допомогою написати свій власний Language Pack до однієї з наявних в маркеті opensource клавіатур. Зате тепер у мене є повноцінна підтримка української! На таке не шкода і кількох годин :)

Процес українізації полягав в написанні Language Pack для клавіатури AnySoft Keyboard. Шаблон Language Pack-у як і код самої клавіатури наявні в інтернеті. Ось тут можна знайти інформацію про написання Language Pack-ів: http://code.google.com/p/softkeyboard/wiki/HowToCreateLanguagePack

Для підготовки середовища розробки я скористався порадами звідси: http://www.freshblocks.com/tutorials/getting-set-up-for-android-development-on-a-mac/
Якщо у вас не Mac, то, в двох словах, вам знадобиться встановити Android SDK, Eclipse, JDK (Mac-и вже мають JDK встановленим по замовчуванню), зв’язати їх разом та скачати необхідні для розробки компоненти. Все описано тут: http://developer.android.com/sdk/installing.html

При створенні самого Language Pack-у мені знадобилася таблиця юнікод для кирилиці: http://en.wikipedia.org/wiki/Cyrillic_characters_in_Unicode
та список констант, що відповідають фізичним клавішам: http://developer.android.com/reference/android/view/KeyEvent.html

Нажаль, в описі до схеми xml бракувало деякої інформації (в моєму випадку - як реагувати на клавіші при затиснутому Shift-і), тому довелося трошки покопирсатися в коді самої клавіатури, а саме, в файлах, які обробляють повідомлення від кнопок: http://code.google.com/p/softkeyboard/source/browse/trunk/project/src/com/menny/android/anysoftkeyboard/keyboards/?r=1451

Ось і все.
Якщо комусь знадобиться мій Language Pack, ось він, разом з вихідним кодом (лінки через 60 днів помруть):

AnySoftKeyboardLanguagePackHardUkrainian.apk (75.81 KB)

AnySoftKeyboard_LangPack_UkrainianAsusTransformer.zip (287.45 KB)


От тепер думаю, чи варто братися за виправлення Skype-у :) Ну то вже хіба на наступні вихідні :)

EDIT: Лінки вище вже не працюють, але один з дочитувачів мого блогу перезалив Language Pack на Dropbox, тож, завдяки йому, ви можете його і надалі качати звідси http://goo.gl/uj071, а подяки продовжувати слати через форму зворотнього зв'язку :D


EDIT2: Інструкція по встановленню Language Pack + робочий лінк для закачки.
1) Встановити саму клавіатуру AnySoft Keyboard (найлегше з маркета прямо на девайсі).
2) Скачати Language Pack звідси https://docs.google.com/open?id=0B4nYJxocAJcddXlQa1FUY3E5WHM
3) Встановити Language Pack - це звичайний apk-файл. Тобто його треба скопіювати на планшет і запустити. Залежно від того як копіювати, можливо доведеться перед цим заархівувати і розархівувати вже на планшеті, бо, наприклад, по блютузу apk-файл переслати не вдасться.
4) Зайти в налаштування клавіатури і перевірити, що "Ukrainian hw keyboard" вибрана. Я, наприклад, всередині AnySoft Keyboard вимкнув всі решта клавіатури і залишив лише свою українську, щоб не було проблем з перемиканням клавіатур коли док станція під'єднана.
5) Уявно подякувати мені і користуватися клавіатурою в своє задоволення :)

неділя, 11 вересня 2011 р.

NASA


Вчора був в дослідницькому центрі NASA. Якщо хтось не в курсі, NASA (National Aeronautics and Space Administration) – це ті хто будує американські космічні кораблі! Так що якщо комусь треба злітати в космос, у мене тепер є зв’язки – можу вибити знижку.

Дослідницький центр серйозно охороняється. Як я не намагався косити під космонавта, все одно перед в’їздом мене заставили пройти інспекцію. Спочатку сказали відкрити всі двері, багажник і капот в машині, щоб перевірити чи я не везу з собою якогось взривпакету. Довго оглядали все всередині і під машиною, все нюхали, мацали... Думаю, хоч би не знайшли бензин, а то не дозволять мені їхати далі... На щастя, не знайшли! Ректального аналізу також вдалося уникнути і от переді мною вже відкриті двері у космос! Ну не у космос, а в місце яке відкриває двері у космос! Коротше, мені відкрилися двері у двері у космос!



Першим ділом пішов поміняти гроші на космо-доллари. Кажуть, ця валюта більш популярна серед астронавтів і розрахунки в ній регульовані міжгалактичними законами, на відміну від звичайного доллара, який працює тільки на землі.


Одне з місць де можна потратити космо-доллари – це макдональдс на території бази NASA. Нажаль, нам його заборонили фотографувати як стратегічно важливий об’єкт.

Далі ми пішли оглядати секретні лабораторії. Ось одна з них:




Оскільки я не американець в третьому поколінні, мені так і не сказали де секретна “червона кнопка”… тому злити так і не вдалося.

Всеж деякі секретні розробки сфотографувати вийшло:


Виглядає як помийне відро, але напис NASA говорить сам за себе. Очевидно, відро не просте!

Сфоткалися біля таблички, вона з себе не представляє нічого особливого чи секретного. Просто гарна табличка.


Космонавтів ми так і не побачили, бо була субота, а в суботу у космонавтів вихідний. Зате ми побачили авто одного з перших американських астронавтів. Ось він, космобіль:


А ось, нарешті, фото ракет на фоні напіврозібраного ангара:


А це перший космічний смайл:


От ще кілька фото, на яких видно напіврозібраний ангар. Не переживайте, розібрали його не мародери. Просто, я так розумію, що американці вирішили будувати вищі ракети і ангар доведеться переобладнати.



Найуважніші читачі могли помітити п’ятикутну зірку на вершечку ангара. Звідки ж вона? Кажуть, що американці вкрали багато космо-технологій в радянського союзу. Можливо ангар був сконструйований по викраденому ескізу... Історія це замовчує.

Також вдалося зазняти кілька винищувачів, готових здійнятися в повітря в будь яку хвилину:


А ось будівля NASA Light Operations:


Мені так і не вдалося вияснити, чи то вони відповідальні за “легкі” операції, чи то за “світлові”… одним словом, це залишилося за завісою таємниці.

Екскурсію нам, до речі, проводила Міс Індія 2010, яку індійський уряд відправив шпигувати в США під прикриттям роботи в модельному агенстві. Вона тут в NASA орієнтується краще за всіх, краще навіть за астронавтів. От тільки не пам’ятаю, здається вона просила про це не писати...


Ми ще багато часу провели в пошуках “червоної кнопки”…


… але, нажаль, так її і не знайшли.

Зате знайшли ось це!


Заставляє задуматися. Американці явно щось приховують. Треба буде детальніше дослідити цю нерозкриту сторінку історії відкриття космосу. Але поки що це все…



* деякі деталі цієї розповіді були спотворені чи замінені і не зовсім відповідають дійсності, зате роблять її значно цікавішою :)

** якщо вам сподобалися фото і ви хочете взнати більше про це місце, більш детальну (і правдиву) інформацію можна знайти на сторінці присвяченій дослідницькому центру у вікіпедії.

понеділок, 5 вересня 2011 р.

Road Trip. Продовження.


Через 4 години після відправлення з Лас Вегаса ми вже були в Лос Анджелесі. На дорогу пішов майже цілий бак бензину (точніше десь галонів 15). Думаю, якщо б їхали трохи повільніше, можна було б досягнути кращої ефективності :)

Напрямок на Санта Моніку, там я забронював готель.

Санта Моніка – дуже гарний район. Тут і пляжі, і парки, і пішохідні алеї з магазинами, одним словом, один з найкращих районів Лос Анджелеса. Я спеціально вирішив зупинитися тут, щоб можна було пішки пройтися по всіх красивих місцях посусідству.
Але в Санта Моніки є один недолік – паркування. Тут є тільки два види паркування: на вулиці по лічильнику і паркувальники в готелях та ресторанах. Як сказав мені працівник готелю Carmel, в якому я зупинявся, у готелях самостійного паркування тут немає, є тільки пракувальники, які самі паркують твою машину і потім привозять тобі її коли потрібно. Ця послуга не безкоштовна, але вибору не було, адже вуличне паркування обмежене в часі. Чесно кажучи, я не був сильно задоволений послугами паркувальників. Зазвичай доводилося їх чекати, або й стояти в черзі за своєю машиною. Не думаю, що якби я давав їм більше чайових ніж інші ситуація б змінилася.

Але головне, що поселилися ми в самому центрі Санта Моніки! Отже, що варто побачити в Санта Моніці:

- Пляжі і набережну. Не обов’язково купатися, можна просто пройтися і насолодитися видами. Сама по собі набережна досить красива. Перед пляжем є гарна алея з покрученими від вітру деревами (любителі природи – вам сюди!). На цій же алеї стоїть пам’ятник Святій Моніці, на чию честь і названа ця частина Лос Анджелеса.

- 3rd Street Promenade. Досить великий відрізок 3-ої вулиці закритий для автомобілів. Натомість, це чудове місце для пішоходів. Багато лавок і фонтанів, по обидва боки алеї магазини. Також на алеї час від часу виступають бродячі артисти. Класно!


Рухаємося далі, адже Лос Анджелес великий. Бути в ЛА з машиною – велика перевага. Незважаючи на те, що бувають проблеми з пошуком парковки, з машиною все одно швидше, бо Лос Анджелес досить великий і всі цікавинки, нажаль, не зібрані в одному місці. У нас на огляд Лос Анджелесу був один вечір і половина наступного дня :)

Наступне місце, яке варто відвідати після Санта Моніки – район Венеція. Він так названий тому, що тут справді прокопані кілька паралельних каналів, по яких можна плавати на човнах. На цих каналах побудовані будинки. Цей район вважається дуже престижним. Тут справді дуже гарно. Цього разу я потрапив сюди ввечері. Всеж, якщо є можливість, раджу їхати сюди вдень - завдяки великій кількості зелені, район вдень виглядає ефектніше.

Відразу поряд з районом знаходиться пляж Венеція. Цей пляж вважають одним з найоригінальніших в Каліфорнії. Оригінальний він через людей. Вдень тут часом можна зустріти досить колоритних персонажів :)

Йдучи по узбережжю можна побачити багато оригінальних приватних будиночків. Також тут є досить велика алея з сувенірними магазинами, біля яких вам не раз запропонують записатися на прийом до доктора Куша, щоб перевірити чи не потрібно вам вживати марихуану в медичних цілях :) Це все вдень. А от ввечері район досить тихий. Вийшовши на пірс, який вдень заповнений відвідувачами пляжу, я відкрив для себе, що ввечері це улюблене місце рибалок. Весь пірс був заповнений місцевими рибалками. Виглядало так, що вони планують тут провести всю ніч.

Далі віддаляємося від узбережжя і занурюємося трохи вглиб Лос Анджелеса, але не дуже глибоко, ближче на північ – тут на пагорбах розташований всім відомий район Беверлі Хілз.


Знову ж таки, якщо ви на машині, то ви у виграші. Бо тут якраз цікаво проїхатися по району і на власні очі побачити будинки в яких жили Брендон і Бренда, Стів, Келлі, Ділан та інші :)
Якщо Беверлі Хілз 90210 вам не до смаку, вулиця Мелроуз теж недалеко ;) До речі, відкрию завісу таємниці і відповім на питання, яке мучило всіх роками: Що ж таке 90210? Це індекс!


Після Беверлі Хілз наступна зупинка – Голівуд! Є кілька місць, з яких добре видно відомий напис HOLLYWOOD на пагорбі. Є такі місця прямо посеред вулиць Лос Анджелеса, але, як на мене, найпристосованіше місце – Griffith Observatory. Там і машину залишити є де і крім знака ще й можна насолодитися природою парку та панорамами Лос Анджелеса. Та й сама будівля обсерваторії виглядає непогано.


Природньо після оглядин пагорбів Голівуду попрямувати на Алею Зірок. Вона зовсім поруч. Це, мабуть, найголовніше місце Лос Анджелеса, де варто побувати. Якщо ви пропустите Алею Зірок, то краще нікому і не кажіть, що були в ЛА – вас не зрозуміють :)
Тут варто припаркувати десь авто і просто пройтися по алеї. Що тут цікавого? Перш за все, зірки на тротуарі! Тут їх дуже багато, точно більше ніж ви собі уявляли. Знайдіть зірку улюбленого артиста і зробіть фото на пам’ять :) Також тут знаходиться Kodak Theater – місце де вручають оскари. В сувенірних магазинчиках поряд можна і собі прикупити оскара :) Ще одна дуже гарна будівля на алеї – Grauman’s Chinese Theater.

Повернувшись назад до авто я знайшов на шклі свій перший американський штраф.

Автотуристам на замітку: Якщо ви крутий перець (як я) і вам не потрібні номерні знаки на передньому бампері авто, будьте готові, що якщо припаркуєте машину на видному місці, то повернувшись знайдете штраф, в Лос Анджелесі з цим значно суворіше ніж в Силіконовій Долині. Штраф невеликий - $25, як на мене, виправдана ціна за естетичне задоволення від відсутності номерів, що псують екстер’єр, особливо якщо у вас модінг переднього бампера :) Але всеж, штраф отримувати не дуже приємно. Особливо, якщо паркувальний інспектор був не в гуморі і ще й вирішив вліпити вам штраф за неправильну парковку. Ну за цей штраф ми ще повоюємо! Я вже відправив листа в паркувальну службу Лос Анджелеса :)
Мораль: паркувальні інспектори в Лос Анджелесі строгі.

У нас ще було трохи часу і я вирішив поїхати ще кудись. Знаки показували на місце під назвою Hollywood Bowl, це має бути щось цікаве! Поїхали ми туди по знаках. Заїхали. Нічого цікавого... їду глибше, далі-далі вгору. Дорога все звужується, а нічого цікавого так і немає. І так ми їхали поки не виїхали на арену стадіону :) Вчасно зупинився, бо далі були вже лавки :) І аж тут з самого низу до нас прибіг працівник цього концертного амфітеатру і сказав, що простим смертним сюди заїжджати не можна. Ну мені вже тепер самому було це зрозуміло :) Довелося задкувати туди звідки приїхав.
Як виявилося, Hollywood Bowl – це найбільший природній амфітеатр в США, який вміщає 18000 людей і в основному використовується як концертний майданчик.

В цей момент ми вже були занадто голодні, щоб дивитися ще щось, тому поїхали вечеряти.

Ну ось, в принципі, і все, що входить до обов’язкової програми відвідин Лос Анджелеса. Все решту – по бажанню :) Є ще даунтаун з хмарочосами, стара частина міста (вулиця Olvera) і, мабуть, багато інших цікавих місць. Є інші красиві пляжі. Зокрема, мені довелося бути на пляжі Редондо під час заходу сонця – дуже красиво, як, в принципі, на кожному океанському пляжі коли заходить сонце :)

Але нам вже настав час їхати далі. Отже вирушаємо в дорогу. Наступна зупинка – Санта Барбара!

Відстань від Лос Анджелеса до батьківщини Сі-Сі Кепфела – менше 100 миль (кілометрів 150). Зовсім недалеко і по дорозі до Пало Альто. Шлях до Санта Барбари пролягає по Першому хайвею. Цей відрізок іде попри сам океан і краєвиди тут дуже гарні.

Сама Санта Барбара – тихе портове містечко. Хоч тут багато людей, але тут якось дуже затишно. Варта уваги тут лише головна вулиця – State street. Почати треба від міської ради (десь тут можна і припаркуватися) і йти в напрямку океану, вулиця переходить прямо у пірс.
В Санта Барарі багато колон з арками, але, мені здається, саме арки міської ради стали незмінним символом Санта Барбари (завдяки заставці однойменного фільму).

  
По дорозі до океану, по обидві сторони вулиці, багато магазинів і кав’ярень. Вони тягнуться аж до самого пірсу і там не закінчуються – є магазини і кафе й на самому пірсі.



Пройшовши до кінця пірсу і насолодившись краєвидами узбережжя Санта Барбари, пляжами і яхтами можна повертатися назад.

Додому залишилося трохи менше 300 миль (470 км) – це ще 5 годин їзди. Мусимо вирушати, бо наступного ранку у нас літак на Гаваї, а ще треба зібрати речі :)

Додому ми потрапили вчасно, близько опівночі, як і планувалося.

Подорож вдалася! :)

Road Trip

В америці є традиція - коли купуєш машину, потрібно на ній поїхати в більш-менш далеку подорож, щоб, так би мовити, її перевірити. (На відміну від України, тут не достатньо просто обмити покупку алкоголем :) )
Так от, мені щось ніяк руки не доходили це зробити, і от, нарешті, традиція була втілена під час відпустки! Так як мої рідні (мама з братом) приїжджали до мене не так і на довго, а побачити потрібно було багато, було вирішено сідати в авто і їхати в турне: Пало Альто – Лас Вегас – Лос Анджелес – Санта Барбара – Пало Альо. На все про все 4 дні і 3 ночі.

Отже виїхали ми з дому о 9:30 ранку. По плану до Лас Вегаса їхати 9 годин (540 миль або 870 км), отже під вечір мали б бути там. Перед виїздом заправили повний бак і перевірили колеса.

Подорожуючим на замітку: Температура повітря в Неваді, і в Лас Вегасі зокрема, значно вища ніж в Каліфорнії! Це варто брати до уваги при підготовці коліс до дороги, адже при вищій температурі тиск в колесах зростає. Перед виїздом ми накачали всі 4 колеса до 36 psi (2.45 атмосфери). По приїзду в Вегас тиск вже досяг 44 psi (3 атмосфери). Мабуть, багато людей не беруть цього до уваги, бо по дорозі я бачив купу розірваних коліс на дорозі.

Ще одна замітка: Якщо вам ще не вдалося створити вічний двигун, то вам доведеться заправлятися під час дороги і то не раз. Нажаль, коли їдеш по інтерстейту, на шляху не так вже і багато заправок, так що варто слідкувати за витратами бензину. Також щоб перевірити ціну пального, доведеться з’їхати з траси на саму заправку. Робити так з кожною заправкою, звісно, неефективно. Тому, якщо ви переживаєте, що саме в момент коли пальне буде так необхідне, попадеться найдорожча заправка, то єдиний спосіб цього уникнути – виконати домашнє завдання і повідмічати собі на карті дешеві заправки заздалегідь до виїзду. Мені на шляху таки трапилася одна заправка з явно завищеною ціною бензину. Там 91-ий коштував $5.20 за галон, це при нормальній каліфорнійській ціні в $4-4.20. (Не плутайте октанові числа в штатах та Україні. Тут є 87, 89, 91 – українські аналоги, мабуть, “щось типу 89”, 92, 95. До речі, вважається, що 89 бензин – гроші викинуті на вітер, бо це просто суміш 87 та 91, але в пропорції, яка ніколи не відповідає пропорції цін.)
Кожен, звісно, вирішить для себе як діяти, але я б всеж радив цим так сильно не перейматися. Якщо справді натрапите на дорогу заправку, ніхто не заважає заправити всього кілька галонів, щоб доїхати до наступної заправки – втрати грошей будуть мінімальні. Якщо для вас набагато дорожчою є втрата часу – заправляйте повний бак і їдьте далі!

Замітка номер 3: Раз уже мова пішла про бензин, то ще скажу кілька речей зі свого власного досвіду. Ціни на бензин різні в різних штатах, це зрозуміло. Але вони досить сильно різняться і в межах одного міста. Різні мережі заправок мають різні ціни. Більш того, заправки однієї і тієї ж мережі продають бензин по різних цінах! Я намагався з’ясувати чому так і що в такому випадку робити водіям. І от до чого я дійшов. Бензин на всіх заправках один і той самий, різняться лише додатки. Кожна мережа заправок має свої формули і свої пропорції, за якими вони розраховують вміст різних додатків в пальному. Додатки потрібні для очистки паливної системи. Я не знаю всіх деталей, але, наприклад, високооктановий бензин може приводити до відкладень солей (чи чогось такого) в паливній системі, тому до нього додають більше очистних додатків. В штатах діють закони, які зобов’язують всі заправні станції додавати мінімальну необхідну кількість додатків до пального, тому де б ви не заправилися, ризик пошкодити авто неякісним бензином дуже малий. Але, якщо ви любите своє авто і хочете, щоб воно вам добре (і довго) служило, варто і про нього подбати.
Теоретично, на заправках однієї мережі склад додатків повинен бути той самий, тому якщо ви визначилися, що вам “до смаку” бензин Shell, то варто заправлятися на станції Shell з найменшою ціною (якщо, звісно, витрати на доїзд до станції не покривають економії :) ). Чому ж різні станції Shell ставлять різну ціну? Просто вони знаходяться в різних місцях! Власник станції завжди буде ставити ціну, яка максимізовує його прибутки, грубо кажучи, ціну, при якій він не втратить всіх клієнтів, але всеж отримуватиме прибутки. Тому заправка десь трохи глибше захована в мікрорайоні буде мати нижчу ціну ніж та, що при дорозі, оскільки ті клієнти які знають про першу заправку, майже напевне знають і про другу.
Також на якість бензину впливають умови зберігання. Так що, якщо ви помітили, що біля вас побудували нову заправку, або замінили зберігальні контейнери на старій, це великий плюс, бо додає впевненості, що бензин на цій заправці буде чистим і якісним.

Остання замітка про бензин: Я нещодавно був сильно здивований тим, що деякі заправки мають різні тарифи для тих, хто розраховується готівкою і картками. На деяких станціях ціна бензину при оплаті готівкою може бути на 5 (а може і більше) центів дешевшою. Зазвичай про це написано на вивісці або на помпі. Варто знати.


Повертаємося назад до початкової теми :) Отже о 17:30 ми уже в’їжджали у Вегас. Дорогу було подолано не за 9 годин, як очікувалося, а за 8! Як це нам вдалося хай залишиться секретом :)

Відразу поїхали в готель. Цього разу я забронював Treasure Island. Я був в Вагасі вже разів 5, але в цьому готелі селився вперше.


Замітка подорожуючим до Вегаса: Я завжди зупиняюся на Стріпі (головній вулиці Вегаса). І всім раджу робити те саме. Це дає вам ідеальне географічне розміщення – в центрі всього, що б ви хотіли побачити в Вегасі. Звісно, готелі в самому центрі дорожчі ніж десь на окраїні, але повірте, вам не захочеться щодня плентатися кудись на автобусі, якщо можна вийти з готелю – і ви в центрі розваг! Та й насправді на самому Стріпі можна знайти достатньо помірні ціни. Там всі готелі хороші, але серед них є дешевші, такі як Stratosphere, Riviera, Paris. Трохи дорожчі, як Treasure Island, Mirage. Ну і справді дорогі, як Bellagio, Caesars Palace. Насправді, перед поїздкою варто поглянути чи готелі не пропонують якихось акцій. Я, наприклад, цього разу забронював в Treasure Island дві ночі за ціною однієї – вийшло дешевше ніж навіть в якомусь досить віддаленому від центру готелі.

Отже по плану ми мали провести в Вегасі дві ночі і вирушати далі. Що варто побачити у Вегасі? Перш за все, готелі на Стріпі! Кожен з них має свій особливий колорит. Я скажу кілька слів про кожен окремо, але якщо ви вже у Вегасі, то зайдіть в кожен і подивіться все на власні очі!

- Готель Стратосфера. Це 350-метрова вежа, на верху якої є бар та ресторан з панорамним видом на весь Лас Вегас, зокрема на Стріп. А на самому вершечку вежі є ще й атракціони. Найекстремальніший – стрибок з вежі, я вже про нього писав колись :)

- Фонтани Белладжіо. Перед готелем Белладжіо є музичний фонтан. Він великий, гарний і музичний :) Річ обов’язкова до перегляду всім хто їде у Вегас!


- Готель Париж. Тут ви побачите копію Ейфелевої вежі, на яку можна піднятися і з якої, до речі, можна спостерігати фонтани Белладжіо. Також перед в’їздом на парковку готелю є копія Тріумфальної Арки.

- Готель Венеція. Всередині готелю – канали і мости, точно як у Венеції (тільки з чистою водою :) ). По цих каналах вас можуть покатати гондольєри, по сумісництву оперні співаки. Тут всередині завжди день, тому що на стелі зображене денне небо, на вигляд зовсім як справжнє!



- Treasure Island. Біля цього готелю щогодини ввечері відбувається битва сирен з піратами. Шоу відбувається просто на вулиці і його можуть споглядати всі охочі, але якщо хочете все добре бачити, місце варто зайняти завчасно.

- Готель Міраж. Біля цього готелю побудований справжній вулкан! Він вивергається щопівгодини, це варто побачити. Також в готелі є невеликий парк з білими тиграми.

- Forum Shops в готелі Caesars Palace. Тут фонтани, скульптури, фрески... Вся ця розкіш прикрашає алею магазинів :)



- Готель Фламінго. Тут справді всередині є живі фламінго і інші звірі.

- Готель MGM Grand. Тут можна побачити справжніх великих левів. Для них побудоване спеціальне місце зі шкляними стінами в готелі. А за містом є ферма, де живе десь 20 левів в королівських умовах. Щодня двох везуть в готель на пів дня, де їм показують диких туристів, що ніколи левів не бачили.


Я колись знайшов досить непоганий список цікавинок в інтернеті. В основному він продубльований в цьому пості, але якщо комусь буде цікаво: http://off2vegas.com/freestuff.html

Звісно, готелі на Стріпі це не єдине, чим славиться Вегас. Продовжую список того, що треба побачити/зробити:

- Вулиця Фремонт. Це стара частина Вегасу. Особисто мені там не надто аж сподобалося. Але раз ви вже у Вегасі... На цій вулиці є алея магазинів і казино, а над нею купол, який являє собою величезний екран. Досить цікаво. Але не так щоб аж надто. Хоча, можливо, мені просто попався нецікавий відео ролик коли я там був :)

- Пограти на автоматах! Ну як же приїхати в світову столицю азартних ігор і не зіграти. Для того щоб грати за столами в покер, блек-джек чи рулетку варто мати деякий досвід (і знати правила, звісно). А от для гри на автоматах ніякого досвіду не потрібно! Там принцип простий – кинув гроші, потягнув ручку, програв... або виграв :) Крім того, якщо сидіти достатньо довго, то вам запропонують безкоштовні напої.

- Якщо ще залишаться час та гроші, варто сходити на одне з відомих Лас Вегаських шоу. Вони не дешеві, але мені здається, вони того варті. Я був на шоу The Beatles та Phantom (Привид Опери). Ще є багато шоу від цирку Cirque Du Soleil, які обіцяють бути досить видовищними. Коли буде можливість обов’язково сходжу на одне з них. До речі про акції, один з моїх знайомих казав, що одного разу натрапив на акцію, де вечеря на двох плюс квитки на шоу разом коштували дешевше ніж лише самі квитки, якщо купувати окремо.

- Про розваги для дорослих навіть писати не буду. Їх вам знайти буде не важко в Місті Гріхів :)


- Дуже близько до Лас Вегаса знаходиться Red Rock Canyon. Тут дуже гарна пустельна природа. Навіть якщо ви не фанат виїздів на природу, думаю, краєвиди вам сподобаються. Головна перевага, що він справді дуже близько. Якщо виїхати зранку (не надто рано), то до обіду вже повернетеся назад.




- Якщо ви таки фанат природи і ходити по Вегасу та грати на автоматах вам набридло, можна з’їздити на дамбу Гувера (Hoover Dam) і озеро Мід (Mead). Це озеро – найбільше штучне водосховище на території США.

Це, звісно, далеко не все :) Але цього забагато на два дні точно, бо ми всього побачити не встигли з цього списку.

Перед від’їздом не забудьте купити сувенірів! В загальному тут всі сувеніри досить стандартні. Якщо вам потрібно кілька стандартних сувенірів, типу чашок, статуеток, магнітів, то на Стріпі знаходиться найбільший в світі сувенірний магазин – там цього добра валом! Я колись знайшов для себе цікаву ідею сувеніру – просто фішки з казино. Ви можете підійти до будь якого ігрового столу і поміняти гроші на фішки (скажімо однодолларові), а потім взяти їх з собою як сувенір. Фішки в кожному казино різні, з зображенням емблеми відповідного казино. При бажанні, той кому ви такий сувенір подаруєте, може приїхати у Вегас і поміняти їх назад на готівку – ці фішки не міняються роками і обмін завжди йде по курсу 1-ин до 1-го. Якщо хочете бути супер оригінальним, то пройдіться по всіх казино і наміняйте фішок з різними логотипами ;)

На останок,
Туристу на замітку: В Лас Вегасі сухо і гаряче! Майже круглий рік. Літом особливо гаряче, тому знаходитися довгий час під сонцем не рекомендується. Якщо ви гуляєте по Стріпу вдень, то варто іти через ігрові зали казино та готелі – там працюють кондиціонери. Між деякими готелями є переходи. Між Міражем і Островом Скарбів, наприклад, їздить безкоштовний трамвайчик.
Варто багато пити, щоб організм не обезводнювався. Любителі тримати фасон, не переживайте, при такій сухості спотіти вам швидше всього не вдасться :) Також дуже висихають губи. Так що, якщо ви не такий як я і у вас немає думки про те, що помада створена тільки для жінок, користуйтеся гігієнічною помадою.
Якщо ж вам пощастило потрапити до Вегаса пізньою осінню чи зимою, спека не буде проблемою, зате сухість створить вам ще більше проблем. Знову ж таки, не будьте дурним як я, користуйтеся кремами.


Як бачите, в Вегасі є на що подивитися.

Коли я вперше приїхав у Вегас, я програв на автоматах десь $70. Цього разу грав на рулетці і відіграв їх назад :) Як на мене, заняття не найцікавіше. Щоб перетворити свою двадцятку в сотню я потратив десь півтори години, граючи по доллару. Так, виграв. Так, ще й безкоштовного віскі попив поки грав. Але, чесно кажучи, азарту не багато, а от коли 7 чорних підряд випадає, то на нерви трохи впливає :)


Отже, назбирали багато вражень, настав час їхати далі. 13:30 – час вирушати до Лос Анджелеса. Відстань 270 миль (430 км). Орієнтовний час в дорозі – чотири з половиною години.

Продовження в наступному пості :)