неділя, 28 жовтня 2012 р.

Червона Ferrari

Мені сьогодні зробили дуже крутий подарунок! Нажаль, інтригу довго тягнути не вдасться, бо назва цього посту вже її зламала :) Але я всеж спробую.

От приїхали до мене друзі в суботу зранку, я ще не встиг очі протерти, і кажуть, давай збирайся, треба їхати. Я їх ледве вмовив дати мені хоча б поснідати :) Одягнувся, поснідав (можливо не саме в цьому порядку :) ) і поїхали. Так як вони були серйозно налаштовані, я зайвих питань не задавав – чого буду собі ж ламати сюрприз :)

Їхати довелося аж у Сан Франциско – добре, що поснідав.

За пів години ми під'їхали до стоянки біля стадіону. Я думаю, невже привезли мене дивитися бейсбол? Ні, це виявився стадіон San Francisco 49-ers – команди з американського футболу. Але гра сьогодні явно не відбувалася, бо на стоянці було дуже мало машин. Ну ми припаркувалися і пішли далі пішки.

Хмм… бачу частина стоянки відгороджена і багато людей навколо, чую звуки моторів спортивних машин. О, автошоу чи перегони – в принципі класно!

Вже і машини видно... Ferrari, Lamborgini… Краса!


Стаємо в чергу... Стоп. Так що ще й поїздити можна буде?!? Ух-ти!

Справді! Підходить наша черга... Оце так подарунок! Друзі знають, що я люблю! :) Вони мені подарували можливість проїхатися на Феррарі!

За кілька хвилин я вже стою перед вибудуваною дорожніми конусами трасою для автокросу, по якій кружляють спорт-кари. Мені дістається Ferrari 599 GTB Fiorano.


Ну а як же ж, якщо Феррарі, то, звісно ж, червона!

Одягаю шолом – в автокросі це обов’язково, сідаю в авто. Поруч зі мною інструктор. Першим ділом помічаю, що педалі лише дві і на кермі пелюсткові перемикачі передач – як у формулі-1. Мені кажуть тримати ногу на гальмах і, буквально за кілька секунд, підстроюють, і без того надзвичайно зручне, спортивне сидіння під мене.


Вмикаю першу передачу і, нажаль, на цьому моя взаємодія з “пелюстками” закінчується, бо інструктор переводить трансмісію в автоматичний режим – такий порядок цього тест-драйву. Але не подумайте, що це те саме, що автоматична коробка передач на звичайному автомобілі! Відразу помічаю це, коли відпускаю гальма і авто нікуди не рухається. Натискаю легко на газ, спрацьовує щеплення і машина рушає.


Окремо варто розказати про те як працюють пелюсткові перемикачі передач. Щеплення контролюється електронікою. Коли водій натискає на пелюстку, щеплення від’єднується, перемикає передачу і під’єднується, водночас ще й правильно підлаштовуючи оберти двигуна – все це відбувається за 100 мілісекунд!

А щоб водій міг ще ефективніше перемикати передачі, на кермі згори є лампочки, які загораючись показують оберти двигуна і допомагають вибрати оптимальний момент перемикання. Відчуття, як у формулі-1: одна лампочка… дві… три, чотири, п’ять – перемикай! (Правда за мене перемикала електроніка, але все одно ефект класний!)


Ще одна оригінальна деталь керма – перемикач Manettino. Цей перемикач також запозичений з керма болідів формули-1. Він дозволяє водію перемикати налаштування підвіски, стабілізаційної та протибуксовочної систем не відволікаючись від керма.

До речі, практично єдина порада яку мені дав інструктор перед стартом – це триматися обома руками керма протягом усього заїзду, перекидати руки мені не доведеться. І він був правий – спортивне кермо дуже чутливе, навіть досить круті віражі проходяться легким поворотом керма (звісно, якщо вам не потрібно використовувати oversteering в заносі).

І ще я нарешті зрозумів навіщо на кермі, саме в тих місцях де ставляться руки, дві вмятини, наче для великих пальців... Це клаксон! :)

Отже, під’їхав я трохи і став в чергу за іншими феррарі. Поки чекали, перекинулися ще кількома словами з інструктором. Я прочитав на панелі модель авто “599 GTR” і вирішив пожартувати, кажу “599 – це кінських сил?” :) На що інструктор відповів: “Ні… Кінських сил тут трохи більше :) 612!”
“Ого!”, кажу, “Це в два з половиною рази більше ніж що я коли небудь водив :)”

Далі поговорили про те який у мене досвід і на чому я їжджу. Тоді інструктор запитав: “Ну що, поїдемо швидко?” :)
Я кажу, “Ну я траси не знаю. Поїдемо – побачимо.”
А інструктор, “Не переживай, я тут для того і є, якщо-що підкажу. А ще, тут дуже крута стабілізаційна і антипробуксовочна системи, так що можна їхати швидко. Головне щоб ти отримав задоволення від поїздки і відчув потужність машини, так що я тобі буду казати, де можна тиснути газ до упору.”


Далі були три кола справжнього драйву! Це мені передати словами, нажаль, не вдасться :)

Авто справді потужне, але всеж дуже навіть контрольоване. Коли тиснеш газ до упору (хід педалі газу, до речі, досить короткий порівняно з більшістю звичайних автомобілів), то, всупереч моєму попередньому уявленню, тебе не вдавлює в крісло і колеса не починають пробуксовувати по дорозі :) Завдяки стабілізаційним системам машина просто швидко набирає обертів, міцно тримаючись поверхні дороги. Ну а в різких поворотах мені вдалося перевірити стабілізаційну систему сповна – авто було наче приклеїне до дороги.

Ще трохи про потужність. Під капотом у Ferrari 599 GTB 6-літровий 12-циліндровий V-подібний двигун, який надає цій красуні, як я вже згадував раніше, потужності у 612 кінських сил! Розганяється до 100 км./год. вона за 3,7 секунди, а до 200 – за 11 секунд!


Яку швидкість я розвинув під час поїздки я і не помітив, бо був надзвичайно захоплений процесом :)

Ось дуже коротеньке відео того, як я долаю один з поворотів. Обов’язково ввімкніть звук, щоб почути двигун і захоплену реакцію глядачів :)


Після того як я доїхав до фінішу, моє ставлення до дорогих спортивних автомобілів змінилося. Раніше я не розумів, який сенс купувати таке дороге авто. Тепер розумію, за які відчуття платиться :)
Але, всеж, найсильніше бажання яке охоплювало мене відразу після заїзду - не бажання мати феррарі, а бажання об'їжджати конуси :) Перед тим як я вийшов з авто, інструктор запитав мене, чи не хочу я зайнятися автокросом і порадив відвідати сайт www.scca.com та пошукати інформацію про автокрос біля мого міста. Мабуть, треба буде спробувати, от тільки куплю тут авто з механічною трансмісією :)

Решту дня я провів переглядаючи відео і читаючи про спорткари Ferrari :)

І на сам кінець, можливо, вам цікаво, що означає назва Ferrari 599 GTB Fiorano. 599 символізує об’єм двигуна – 5999 кубічних сантиметрів. GTB розшифровується як Gran Turismo Berlinetta. Gran Turismo перекладається з італійської як “велика мандрівка” – таку назву дають спортивним авто, які добре підходять для мандрівок на великі відстані з високою швидкістю і з комфортом водночас. Berlinetta – особливо спортивна форма кузова купе, зазвичай двомісна. А от назва Fiorano – це одна з тестових трас Ferrari.

четвер, 4 жовтня 2012 р.

Оскар для програмістів

Ви коли небудь чули, щоб програмістам вручали оскар? А тим більше, щоб це робили в Україні? А програмістам, можливо як нікому іншому, потрібна увага і визнання, адже працюємо ми з бездушними машинами...

І от цього року компанія SoftServe взяла на себе цю благородну місію - відзначити найкращих працівників IT-галузі в Україні. І назвали все це дійство IT Awards.
Переможців визначали в кількох номінаціях, як от власне "Software Engineer" (еквівалент найкращої ролі першого плану), "Project Management" (найкращий режисер), "Software Architecture" (найкращий сценарист) та інших. На кожну номінацію учасники подавали себе самі, заповнивши невелику форму на сайті IT Awards, де їм потрібно було якнайкраще пояснити, чому саме вони заслуговують на перемогу. Тож скромні програмісти були відсіяні ще у першому етапі :)
Далі уже журі з міжнародних експертів визначало, кому вручити заповітні статуетки.

І тут я плавно переходжу до ще більш цікавої теми. Міжнародні експерти були запрошені не лише для визначення переможців, але і для того, щоб прийняти участь в IT Weekend Ukraine, який передував IT Awards, і, як на мене, представляв значно більший інтерес для айтішників.


IT Weekend Ukraine - це конференція, на якій міжнародні експерти з різних галузей виступали з доповідями і ділилися своїм досвіом з іншими учасниками та гостями конференції.
І, нарешті, ми наблизилися до розкриття причини моєї присутності на IT Weekend. Як на диво, організатори конференції записали мене до числа експертів IT-галузі і запросили виступити з доповіддю! :) Ну я довго не вагався, бо публічні виступи, та ще й на цікавому заході, завжди приносили мені задоволення :) Крім того, на час конференції я планував бути в Україні, тож потрапити на цей захід до Києва не складало жодних труднощів.

Окремо треба відзначити, що SoftServe - молодці. Проведено все було на досить високому рівні. Мені, як доповідачу конференції, взагалі пощастило - надзвичайно милі представники HR-відділу SoftServe завчасно подбали і про квитки до Києва, і про те, щоб мені було де жити. Та що там говорити, ці милі дівчата шукали мене посеред конференції, щоб я раптом не заговорився з кимось і не пропустив обід :) Одним словом, дуже приємно!

Ну а тепер трохи про саму конференцію і про те, за що гості платили по $100, щоб потрапити на неї. (Всеж, справедливо буде зазначити, що багатьом учасникам їхні роботодавці оплатили відвідання конференції.)


Отже, конференція паралельно проходила у 5-ти презентаційних залах. В кожній залі інший доповідач. Довжина кожної доповіді - 50 хвилин. Загалом було аж 37 доповідей, правда, оскільки відбувалися доповіді паралельно, кожен міг послухати лише 9. Тож треба було обирати. Для кращого уявлення, ось програма заходу.


Між доповідями було кілька перерв на каву, що допомагало гостям перевести подих.


В коридорах крім кави, чаю і презентаційних стендів партнерів конференції, ще грав запрошений діджей:


Та не лише кава допомагала гостям залишатися бадьорими. Яка ж IT-конференція може проходити без участі напівоголених дівчат :)

    

Щось я відволікся від суті :) Так от, мене організатори залишили "на десерт", тобто на сам кінець, вже перед врученням IT Awards. Чесно кажучи, поки настав час мені виступати, я вже добряче втомився за весь день прослуховування презентацій :) Думаю, інші учасники також. Але всеж, на моє здивування, моя презентаційна зала була заповнена вщент і всі з нетерпінням чекали, що ж я їм розповім :)
В залі, розрахованій на 60 чоловік, зібралося людей 80, тож я благородно запропонував всім бажаючим розміститися на підлозі :)
Далі слухачі проголосували за мову презентації - перемогла англійська. Як потім виявилося (я спершу не помітив), серед слухачів був і один з винахідників Agile - Алістер Кобюрн (Alistair Cockburn), тож добре, що перемогла англійська :)


Завершилася презентація класично - серією питаннь-відповідей, після чого всі попрямували на IT Awards.

Нагородження IT Awards відбувалося дуже урочисто. Першу половину присвятили зачитуванню довгого списку спонсорів та партнерів, а другу самому нагородженню переможців :) Якщо ви бачили Оскар, то знаєте що собою являє царемонія нагородження, тож я багато розповідати не буду.

І кульмінацією вечора став бенкет, на якому всім щедро наливали віскі від одного з партнерів свята, компанії Teachers. Непогане віскі, до речі :)


Так і завершився IT Weekend Ukraine. По моєму, як для першого разу, все пройшло дуже навіть добре. Організатори молодці! Перш за все, тому що вирішили це зробити, а по друге, тому що успішно втілили задум в реальність. За це їм велике дякую від мене і, певен, від усіх інших учасників та гостей конференції!


Copyright note: більшість фото в цьому пості взяті з Фейсбук-сторінки IT Weekend Ukraine (там можна глянути і решту фото).