вівторок, 22 грудня 2009 р.

Освоюю ripstik

Накінець мені дозволили викласти це відео!
Ну тобто мені ніхто не забороняв, але я вирішив таки дочекатися поки мені скажуть, що відзняте в офісі відео можна викладати в інтернеті :)
В п'ятницю я почав освоювати найпопулярніший після ніг спосіб пересування по офісу - ripstik.
Трохи тренувань і от я вже їду не падаючи перші кілька метрів!
На відео в офісі майже нікого нема, бо це вечір п'ятниці :)



Хто ще не зрозумів, то найбільша відмінність ripstik від звичайного скейту в тому, що можна їхати не відштовхуючись від землі!
Ну і в момент коли я пощу це відео я вже краще катаюся. Треба буде відзняти нове більш професійне відео найближчим часом :)

П.С.: Щось після завантаження на youtube відео втратило (і без того не ідеальну) якість. Може хтось знає, як завантажити туди відео з мінімальними втратами якості? Знімаю на iPhone, відео в форматі *.mov, якість VGA (640 x 480).

середу, 16 грудня 2009 р.

Don't hesitate to ask!

Я вже майже місяць тут. І вже починаю вивчати американські традиції і правила життя. Нещодавно освоїв нове дуже важливе правило: Don't hesitate to ask! По нашому: Не соромся запитати!
Працює воно так. Якщо хочеш, щоб тобі зробили якусь знижку або виключення з правила для тебе, просто запитай. Навіть якщо про це ніде не написано і так виглядає, що це неможливо, все одно - запитай! Якщо від тебе вимагають щось зробити, то запитай: а чи можна цього не робити? Виглядає дивно, але працює! У нас це називають "прикинутися шлангом". А працює така схема тому, що тут у Штатах все стандартизовано і перш за все до тебе застосовують стандартну схему - так швидше. Але практично всюди при потребі готові піти на зустріч і розглянути клієнта в індивідуальному порядку. Тому треба знати і користуватися цим правом.

Перейдемо до конкретних прикладів.
Приклад 1.
Вчора ввечері до мене звернулася представник компанії, яка на замовлення Facebook-у виконує перевірку моїх даних (освіта, попередня робота). В листі було написано щось типу такого:
Я повинен надіслати:
- документ А;
- контакти особи, яка може підтвердити правдивість документу А;
- заповнену і підписану форму Б;
- документ В.

Моя відповідь була приблизно такою:
Надсилаю вам документ А. Я навіть не знаю, хто б міг бути відповідальним за те, щоб підтвердити правдивість документу А, тому навіть не знаю, що вам відповісти. Але якщо вам дуже потрібно, то я можу спробувати вияснити хто б це мав бути. Щодо форми Б, то мені здається, що я вже її заповнював у вас на сайті і ставив електронний підпис. Але якщо вам треба, щоб я її заповнив ще раз і підписав вручну, то повідомте мене, я це зроблю і надішлю її вам. А от документ В, нажаль, я залишив в Україні. Надіюся він не є необхідним, бо мені буде дуже важко його дістати. (авт. І в кінці чарівна фраза:) Напишіть мені, якщо вам потрібно буде ще щось, я буду радий вам допомогти.

Після цього я отримав відповідь з подякою за співпрацю і з інформацією про те, що поки що більше ніякої додаткової інформації від мене не потрібно.

Приклад 2.
Поніс вчора в банк чек, щоб покласти на рахунок. До того знав, що гроші з чеку на мій рахунок поступлять аж через тиждень, бо я новий клієнт і мої чеки довго перевіряють. Крім того, чек був виписаний завтрашнім числом, тобто це ще плюс 1 день до терміну очікування.
Так от, приходжу я в банк, даю чек. Відразу питаю, коли гроші будуть доступні. Мені, звісно, кажуть, що чек почнуть обробляти завтра, бо він виписаний на завтра. А оскільки я новий клієнт, то чек будуть перевіряти і гроші на рахунок надійдуть аж в суботу.
Я питаю: а можна якось зробити це швидше? Все таки Різдво (американське) на носі...
Мені відповідають: Ну я зараз запитаю...
Пішла касирка до голови відділення, через кілька секунд повертається і каже: Ну я завтра починаю працювати о 8-ій, відразу введу ваш чек і в той же день гроші будуть доступні.
Так і сталося. На наступний день в обід гроші вже були на рахунку :)

Висновок: Не соромтеся запитати, товариші! :)

суботу, 12 грудня 2009 р.

Facebook party

Вчора Facebook влаштовував вечірку. Я так і досі не зрозумів, до чого була та вечірка приурочена... :) Ну але запрошені були всі працівники і можна було привести з собою ще когось. Ну так як привести мені було нікого, то я благородно пожертвував свій додатковий квиток якійсь дівчині якогось хлопця з Аргентини, здається.
Вечірка була організована в Сан Франциско, а конкретніше в SF Design Center Galleria. Досить гарне приміщення, великий зал, 4 поверхи балконів. На кожному поверсі були безкоштовні напої і закуски. Бармени робили будь які коктейлі по замовленню - все безкоштовно. Ну закусок було не дуже багато, а от випивки - достатньо. Гості так понапивалися, що дехто під кінець гулянки вже ледь на ногах стояв :) Я трохи був здивований, що американці так напиваються, бо на вечірці були ж усі дорослі люди (тут до 21 року пити не можна). Я, наприклад, багато не пив. Можна сказати взагалі не пив: 1 джин з тоніком, 1 віскі з колою і 2 пива. Хоча, може для американців це достатньо... До речі, за порадою ще одного українця Діми, спробував пиво Corona - досить непогане.
Ще у американців дуже цікава культура одягу на вечірках. Більшість людей була у класичних штанах і сорочках, в основному чорних, дівчата були у вечірніх платтях. Це дуже сильно відрізняє американську вечірку від українських. Ну і завдяки цьому, мені буде легко знайти себе на фото - я був у світлій футболці і світлих джинсах :)
На початку вечірки на сцені час від часу виступали акробати з відомого цирку Cirque Fantastique, по залах ходили і розважали людей аніматори на ходулях. А в другій частині вечірки музику крутив якийсь (мабуть, відомий тут) діджей з Канади MSTRKRFT.
Мені сподобалася ще одна розвага: всім гостям роздали по фальшивих 500 доларів, на які можна було зіграти в казино на 4-му поверсі. Мені навіть вдалося обіграти всіх за своїм столом в покер (Техаський Холдем) :)
Назад з Сан Франциско (як і туди) нас відвіз автобус до офісу в Пало Альто. Для тих, хто приїхав до офісу на машині, але був вже не в стані водити після вечірки, біля офісу чекали таксі.
Коли я приїхав до офісу, була десь 2:00-2:30 ночі. Поки дійшов додому, захотілося щось поїсти, вирішив пройтися по району, пошукати. На вулицях пусто! Ні душі! Навіть машин нема! Прийшов до супермаркету, він був закритий, нажаль. Та й справді, нащо супермаркету працювати, якщо ніхто так пізно з дому не виходить. Біля входу в супермаркет стояла ціла купа ящиків з мінеральною водою... а в супермаркеті нікого... В Україні та вода довго б так не постояла :)
Потім пішов у якийсь фаст-фуд, а там відкритим було тільки віконечко для тих, хто на машині. Якби там не стояли дві машини, то пішов би туди, а так вирішив разом з машинами в чергу не ставати, щоб не шокувати американців зайвий раз. Ось, з'явилася ще одна причина купити машину :)
На щастя, вдома в холодильнику щось було, так що я таки перекусив перед сном :)

Ось кілька фоток з вечірки, зроблених на мій iPhone або взятих в когось:


П.С.: Виявляється геїв в штатах значно більше ніж я думав... Треба завжди бути "на чєку"! :)

П.П.С.: Сьогодні на робочій пошті натрапив на пачку листів про загублені речі. Серед них: iPhone, фотокамера, бедж-пропуск на роботу, золотий кульчик... Ото народ нормально впився на вечірці!

четвер, 10 грудня 2009 р.

3 тиждень

Вже третій тиждень працюю. Вже трохи легше. Знаю більше де що шукати, дещо навіть знаю як робити :) Цього тижня перша моя маленька зміна на сайті стала доступна 350 млн. користувачів. Приємно :)

В понеділок прийшла нова група новачків, так що я тепер не самий "зелений" в компанії :) Приємно тепер ходити на лекції і вже не просто кліпати очима і махати головою, а брати участь в обговореннях, підказувати щось новачкам. Тепер це їхній службовий обов'язок кліпати очима і махати головою :) На лекціях тепер набагато цікавіше, бо більше заглибився в контекст і більше розумію. Цікаво також спостерігати, як різні люди, які стартували зі мною стають краще розбиратися в саме тих частинах інфраструктури, з якими пов'язані їхні завдання. Таким чином, нашим колективним розумом ми вже осягнули досить багато, і тепер під час лекцій кожен включається в розмову про те, з чим вже мав справу... або якщо просто хоче поговорити :)

Тиждень вже підходить до кінця. Компанія в п'ятницю організовує вечірку в Сан Франциско. Я в принципі тут ще не дуже когось знаю, але вирішив піти все таки, попити пива на халяву...

Ну і не можу серед вражень тижня не згадати про наступне. Нещодавно був дуже приємно вражений статтею з Контестера про дівчат-програмістів (ось вона). На одному подиху прочитав. Не приховуватиму, дуже люблю дівчат з хорошим почуттям гумору! :)

А, ну і кому цікаво, як просуваються мої тренування в спортзалі... комусь це цікаво?... сумніваюся... але все одно напишу :) В вівторок зранку (на диво) нічого не боліло, тому в вівторок ввечері я знову пішов. Вже було набагато легше, відчув задоволення від тренування, правда від качання пресу утримався. А от в середу ледь встав з ліжка... Руки не розгиналися і болів прес... довелося цілий день утримуватися від сміху і різких рухів :) Ну і від спортзалу, звісно, теж у середу відмовився. Пішов у четвер і лише 40 хв бігав. Руки болять досі... Надіюся, завтра буду мати силу підняти пляшку з пивом на вечірці :) Ну якщо ні, то доведеться собі придбати щось таке:

вівторок, 8 грудня 2009 р.

Пиво - сила, спорт - могила!

Сьогодні пішов у спортзал. Тут не далеко від дому є великий гарний спортивний клуб.
Клуб справді досить великий, ввечері людей мало, тому зручно. Але от басейн, здається працює тільки до 9 PM і я вже в нього не встиг. Ну нічого, піду наступного разу.
Тренажерів тут багато різних, деяких я навіть ніколи не бачив. Серед таких турник з підставкою для ніг, яка зменшує твою вагу на величину, яку можна регулювати. Тому можна підтягуватися піднімаючи меншу вагу ніж вага тіла. Таким чином, можна виконати вправу набагато більше разів, від чого м'язи сильно наливаються кров'ю і після того руки такі як надувні кулі і їх аж важко розігнути (ось чого качки так дивно ходять!).

Правда почав я не з того тренажера, а з бігової доріжки. Це, виявляється, дуже класна штука! Я раніше ніколи не пробував на ній бігати, тому спочатку було трохи незвично, тримався за поручні, щоб не впасти :) Але потім звик і мені дуже навіть сподобалося! Це трохи не те саме, що бігти запізнюючись на поїзд, бо можна коли хочеш регулювати швидкість, та й біг рівномірний, не треба перестибувати бардюри і клумби. Єдине, що відчув, що бракує плеєра.
Ще варто згадати, що після того як сходиш з доріжки дуже дивне відчуття... ну той хто пробував, мене зрозуміє :)

Було важко качати прес, бо картопля і печені реберця від того дуже просилися на волю :) Тепер буду знати, що перед спортзалом краще не наїдатися...

Після години-півтори занять я відчув, що настільки виснажений, що ще кілька хвилин і я не дійду додому :) Вирішив закінчити, для першого разу - достатньо. В душі зважився - за 2 тижні в штатах я потовстів на півтора-два кілограма (приблизно).

Додому якось дійшов, але такий замучений, що ледь набираю цей текст. Мабуть, буду сьогодні спати як убитий. Надіюся завтра зможу рухатися... Якщо так, то знову піду мучити себе у спортзалі :)

суботу, 5 грудня 2009 р.

Дивна країна...

Нє, ну я ше трохи в шоці з тої Америки!
Навіть не знаю як би то краще викласти свої думки... Мабуть буде трохи обривчасто і не зв'язано, але зате кожен абзац можна буде читати незалежно :) Ще за одно напишу про те, про що забував написати раніше.

Сьогодні по дорозі з супермаркету вийняв чергову пачку спаму з поштової скриньки. Знову розпродажі в якихось магазинах. А я ще такий наївний поки що і переглядаю всю рекламу, яка приходить в пошту :) Таке відчуття, що тут щодня є розпродаж хоч в одному магазині. Треба буде колись спробувати купити щось по розпродажу.

Сьогодні субота і я вирішив в офіс вже сьогодні не йти, тому довелося піти в супермаркет прикупити щось поїсти. Біля мене тут дуже близенько є невеликий супермаркет. Він хоч і невеликий, але мені здається, що вибір тут набагато ширший ніж в львівських Арсенах і Сільпо. А все тому, що тут нема такого, щоб вся полиця була закладена одним і тим самим товаром. Дуже багато всього різного і по трохи. Ну правда, можливо, через це деякі види товарів швидко закінчуються. Я ще не на стільки обізнаний з тутешнім асортиментом, щоб побачити це. Можу сказати точно лише, що я не помічав явно порожніх полиць. Мабуть, всеж працівники супермаркету слідкують за цим.
На касі ніхто не питає тебе чи давати тобі кульочок і якого розміру, і, тим більше, не візьмуть за нього гроші. Самі все запаковують досить оптимально в стільки пакетів скільки треба, іноді пакуючи один в другий, щоб вони не порвалися. І пакети в них класні, хоч і паперові (зберігають довкілля), але міцні з ручками і великі, і щоразу з різними малюнками - цікаво :)

Минулого тижня відкривав рахунок в банку. Банківський консультант крім того, що зробив все швидко за 25 хв, щоб я не запізнився на поїзд, ще й дав мені спортивну сумку в подарунок, бо у них виявилася якась акція для нових клієнтів. І взагалі, спрацював він досить кваліфіковано. Хоч він був явно не американець і уточняв у мене як пишеться "college", зате не задавав дурних питань, а просто розказував мені про рахунки, які він мені відкриває і умови договору і запитував чи я згоден. Тимчасову дебітну картку мені виготовили відразу і це була не миттєва віза, на ній було надруковане моє ім'я! Постійну картку і чекову книжку надіслали через кілька днів поштою. Цікавий момент: пін-код я придумував сам коли відкривав рахунок, але вони, слідуючи стандартній процедурі, разом з карткою прислали мені конверт з пін-кодом. І там було порожньо :)

Також минулого тижня я подавав заявку на виготовлення номера соціального страхування (SSN). Цей номер потрібний для сплати податків. Офіс для подачі документів вибирав по правилу "найближче до станції поїзда". Тому вибрав не найближчий до дому, а той, що за 10 км, зате за 3 хв ходи від станції. Очікував, що доведеться стояти довгу чергу, а насправді виявилося, що було лише кілька людей, та й черга "культурна", з номерками. Заповнив нехитру форму, пішов до віконечка, відповів на кілька питань, але нажаль виявилося, що інформація про мій імміграційний статус ще не надійшла в базу даних. Це мене трохи розчарувало, бо через це мені сказали, що замість 2 тижнів мені доведеться чекати до 4-6 тижнів на мій SSN. Не дуже приємно, ну але що поробиш... Через тиждень прийшов стандартний лист про те, що я подав заявку і там був стандартний термін – 2 тижні. Шкода, що моя ситуація виявилася нестандартною... І уявіть собі моє здивування, коли після листа з нагадуванням, що треба чекати 2 тижні (а в моєму випадку ще більше), на наступний день мені приходить мій SSN! Я був в шоці від того, як швидко працює тут бюрократія! Чи, може, то просто я такий везучий :)

Ще одна весела замітка про бюрократію. В середу тим хто працює довше 2 тижнів (нажаль не мені) приходили чеки з зарплатою. Чеки прийшли по пошті, на адресу офісу. Цікаво, що відправлені вони були теж з офісу… Доставка конверта з офісу в нього ж зайняла 2 дні і коштувала Facebook-у 44 центи… Нууу туупиииє… :)

Ще одна цікава і незвична штука, яку можна побачити в нашому офісі: в кількох туалетах є душові кабінки і рушники. А ще є зубні щітки і пасти. Тут можна жити! :)

Ще тут є пральня і хімчистка. Просто приносиш речі і тобі їх поперуть чи почистять. За це платить компанія. Правда є одна уловка. Компанія платить так, що додає ці гроші до твоєї зарплати, а потім віднімає їх звідти, ніби це ти заплатив. Але оскільки суму додали до твоєї зарплати, то тобі доводиться заплатити за неї податки. Тому виходить, що деякий відсоток ціни доводиться заплатити.

І знову мене порадували повари на роботі! В п’ятницю знову була картопля! Ура! Якщо вони будуть її готувати хоча б раз в тиждень, то можна продовжувати тут працювати :)

Мій iPhone теж мене знову порадував. Сьогодні скачав для нього безкоштовну програму, яка сканує штрих-код за допомогою камери на телефоні, знаходить товар в своїй базі і видає список магазинів де його можна купити і за яку ціну. Фантастика! :) Ну далеко не для всіх товарів це працює, але для де яких таки працює! Я з тим телефоном, як дитина з новою забавкою :) З ним в мене інколи таке відчуття, що я король світу! Точно як дитина :) Не дарма кажуть, що чоловіки - то вічні діти, тільки забавки у них міняються :)
Правда я так активно своєю новою забавкою бавлюся, що батарея не витримує, треба щодня заряджати :)

І на останок. Сьогодні відчув себе старим... Купував пиво в супермаркеті і в мене не попросили документи. Невже я так старо виглядаю?... Чи може то пора поголитися...

SRM 454

Накінець у мене з'явилася можливість пописати SRM! Хоча, судячи по статистиці, я пропустив лише 1 матч, але насправді був ще SRM 453.5, тобто в сумі два. А відчуття таке ніби 100 років не писав ТС.

Останні тенденції зміни мого графіка рейтингу мене не дуже радують і тому я надіявся переламати їх в цьому матчі. Нажаль цього разу не вийшло... Спробую наступного... Сьогодні, звісно, був не епік-фейл, бо серед зданих мною двох задач 500-ка таки пройшла системні тести, ну але 222-ге місце, це, м'яко кажучи, трохи не те, чого я очікував сьогодні досягнути. Отже за результатами сьогоднішнього матчу у мене -70 і я продовжую свій шлях до жовтого рейтингу. А залишилося зовсім трохи, зараз у мене 2366.
Висновок простий: треба тренуватися!

А тепер трохи про задачі.
250-ка була дуже простою, завдяки малим обмеженням. Треба було просто зробити те що сказано в умові будь яким способом. Єдина хитрість: додавати числа треба було не від 1 до N, а в зворотньому порядку, і описана операція додавання була не асоціативна. Ну і, звісно, тести з умови не виловлювали невірний порядок. От я і попався :)

500-ка була достатньо простою динамікою, яку просто треба було технічно правильно закодити. В такій задачі цікаво дивитися на розв'язки інших учасників після змагання. Просто цікаво як різні люди хардкодять дані задачі в код. Бо якщо подумати, то можна обійтися кількома захардкодженими стрічками, а можна і написати хардкодні дані на кілька пейдждаунів :) Згадується код ACRush-а на одному з фінальних раундів якогось турніру, де він хардкодив граф і в нього було кілька десятків викликів функції addedge() :)

1000-ку під час матчу не придумав як робити, а після матчу ще не думав. Ну тобто є ідея розв'язку, в якому можна відтинати рядки по черзі і додавати їх до суми з коефіцієнтами 1, 2, 3 і т. д. В кожному рядку результати для кожної клітинки теж треба брати з такими коефіцієнтами. Але під час матчу не придумав нормального рішення, для випадку, коли залишається квадрат і треба порахувати результат для нього.

Не задоволений собою, бо був неуважним на першій задачі і повільним загалом. З'явилося бажання потренуватися. Але тут зрозумів, що тренуватися доведеться хіба самому :( Адже коли мені зручно, то незручно тим з ким я б міг тренуватися. А більшість онлайн контестів відбувається тоді, коли в мене ніч. Невдало я вибрав часовий пояс для переїзду...

четвер, 3 грудня 2009 р.

BlackBerry vs iPhone

Сьогодні я став щасливим власником iPhone 3GS! За моїм проханням мені поміняли мій Blakberry Curve 8900, який я вибрав спочатку, на iPhone. Всього за годину хлопці з техпідтримки переписали всю інформацію з одного телефона на інший і видали мені новий телефон. Тож тепер я можу поділитися враженнями і вказати на переваги і недоліки одного
телефона перед іншим.

По перше, вони зовсім різні. І тому, можливо, не коректно порівнювати ці два телефони, але я всеж спробую. Зрозуміло, що iPhone мені подобається більше, інакше я б не міняв телефон. Ну постараюся викласти тут всі враження.

Blackberry дуже цікавий і зручний телефон. Всі засоби управління, які присутні в ньому, не мають жодних недоліків. Кнопки хоч і малі, але зручні і частота помилок при наборі тексту менша ніж на iPhone. Трекбол теж дуже зручна річ. Але iPhone беззаперечно лідирує в зручності навігації, бо завдяки мультиточ-скріну надає більше можливостей, яких немає в Blackberry. Наприклад, щоб збільшити веб-сторінку на Blackberry треба заходити в меню неодноразово, в той час як на iPhone достатньо кількох нехитрих рухів двома пальцями.

Супутникова навігація на Blackberry працює непогано, показує маршрут, попереджає про повороти. На iPhone голосових попереджень немає (у вбудованій програмі для навігації), зате тут вона показує напрям як компас (завдякий додатковій системі позиціонуання, яка визначає положення телефону в просторі) і коли крутиш телефон в руках, бачиш його напрям на карті. Крім того, навігаційна програма на iPhone дуже схожа на google-maps, що досить зручно. Ну і управління завдяки точскріну зручніше ніж на Blackberry.

Штатний браузер для iPhone Safari підтримує багато закладок, в той час як штатний браузер в Blackberry простіший і менш зручний, більше схожий на wap-браузер, хоча і має можливість масштабування сторінки, але це робиться не дуже зручно через меню (може є і швидший спосіб, але він не такий очевидний як на iPhone). Хоча рішення зі скролінгом сторінок на Blackberry досить хороше: там є курсор миші, який управляється трекболом і коли він підходить до якогось краю, сторінка скролиться.

Недоліком iPhone є те, що його пам'ять не можна розширити, вона зафіксована на позначці 16 Gb. Blackberry має слот для карти пам'яті.

Ще одна річ, яка мене порадувала в iPhone - велика кількість програм для нього, які дуже просто завантажити через AppStore. Що радує ще більше - серед них багато безкоштовних. Пошта і календар працюють чудово в обох телефонах. Можливість користуватися робочою поштою і мати доступ до календаря, в який з Інтернету завантажуються всі робочі зустрічі мені дуже довподоби. Не можу сказати, що для мене це незамінимі речі, але вони надають
додаткові зручності.

Плюсом Blackberry є те, що він менший і легший за iPhone.

Ну і остання, але одна з найважливіших причин того, що я надаю перевагу iPhone перед Blackberry - підтримка української мови! Кирилиця чудово підтримується в браузері, чого не було на Blackberry. Є українська мова вводу і українські кнопки, оскільки клавіатура на iPhone віртуальна. І є навіть автоматична підстановка і виправлення українських слів! Додатковим підтвердженням цьому є те, що я пишу цей пост з мого iPhone-а :)

П. С.: Заради справедливості скажу, що набирав я текст на iPhone, а постити довелося з комп'ютера, бо чомусь мобільний Safari браузер не давав мені ввести текст в поле для тіла посту.

вівторок, 1 грудня 2009 р.

Цікаве життя

Ось я назбирав вже достатньо вражень що пора їх кудись записати, поки вони не були загублені або витіснені іншими враженнями.

Отже вже пройшло півтора тижні відколи я почав працювати на Facebook. Ну правда робочих днів включно з сьогоднішнім було всього 6. Пощастило мені почати працювати і відразу піти на канікули на кілька днів :) Перші враження... цілком позитивні, за одним вийнятком - продуктивність моєї роботи поки що дуже низька. Ну але це не дивно. Потрібен час щоб влитися в процес. Крім того, майже всі технології і засоби з якими доводиться працювати я бачу вперше :) Це починаючи від робочого макінтоша і закінчуючи внутрішніми програмними засобами, які я і не міг ніде бачити.

До речі, згадалася весела історія про робочий комп'ютер! Як я вже писав, в перший день нам видали наші новенькі ноутбуки. Ну і відразу треба було виконати кілька нескладних адміністративних операцій, як то підключитися до мережі, поміняти свій пароль, ще дещо... Я тоді макбук тримав вдруге в житті, перший раз був в Лас Вегасі, коли проходив перше інтерв'ю з інженером з Facebook-у. Пам'ятаю, тоді я осоромився, коли мені треба було написати простеньку програмку і я почав її писати прямо в терміналі (консолі). Добре, що мій інтерв'ювер мене зупинив і порадив спочатку відкрити текстовий редактор :)
Так от, цього разу я осоромився ще більше! Ну я теоретично підготувався трохи до зустрічі з Mac-ом, почитав статті в інтернеті. Знав як до мережі під'єднатися, як користуватися основними засобами управління, що де є і де що шукати... Ну і от я, з новеньким Mac-ом в руках, радий, що зараз зможу накінець своїми руками все спробувати, відкриваю його. Нам кажуть: під'єднайтеся до мережі. О! Це я вмію! Знаходжу меню бездротових з'єднань справа зверху, клікаю... клікаю... не реагує... клікаю! Не реагує!!! Шо ж таке? Підходить до мене чоловік з IT support department, питає чи все виходить. Я кажу - не відкривається меню! Він каже: клікни. Я кажу: та клікаю. Він каже: клікни! Я намагаюся клікнути - не виходить! Тоді він бере і сам клікає по точпаду... Ну і, звісно, у нього виходть! Хто б міг подумати... Точпад в макбуках фізично клікається як кнопка! Ото я, мабуть, почервонів тоді... :) Теорія теорією, а все треба спробувати руками все таки.
Завершуючи тему про макбук, скажу, що я вже звик до деяких його можливостей, яких мені вже починає не вистачати на моєму власному PC. Перш за все, точпад! Він у макбуку багатоточковий (multitouch) і надає багато можливостей, які я ще й досі не повністю використовую. Ну і загалом працювати з Mac-OS досить зручно.

Тепер щодо роботи. В понеділок я зробив свою першу зміну до сайту, яка побачить світ наступного тижня. Так що, як прийнято тут казати, якщо через тиждень сайт буде працювати, значить я не облажався :) Досить приємне відчуття, коли накінець щось зробив... Шкода, що воно швидко проходить. Поки що відчуття проходить швидше ніж я встигаю зробити щось нове. Звідси ціль: виконувати наступну роботу швидше, ніж проходить радість від виконання попередньої - формула ідеального працівника :)

Сьогодні працював з завданням, пов'язаним з скриптами на shell і python. Вік живи - вік учись!..

А ще сьогодні зранку мав зустріч з корпоративним адвокатом. Компанія хотіла переконатися в тому, що я не володію ніякими комерційними секретами зі свого попереднього місця роботи, а якщо й володію, то обіцяю їх не використовувати при роботі на Facebook. Я навіть підписував такий документ про нерозкриття комерційних таємниць з попереднього місця роботи коли поступав на роботу сюди. Таким чином компанія намагається вберегти себе від можливих судових позовів з боку попередніх роботодавців. Мовляв, "нам чужого не треба".
Оскільки моя зустріч з адвокатом була зранку і я ще не встиг поснідати, то я вирішив закінчити її швидко, використавши чарівні слова: "My previous job had nothing to do with social networking". Подіяло! :)

Ну і на завершення. Сиджу сьогодні на роботі, читаю дуже довгий форум, вже аж занудився. І тут за кілька метрів проходить мужчина дуже схожий на одного мого викладача з університету! Я аж зі стільця припіднявся! Але він досить швидко зайшов за поворот. Нуу, думаю... ото мені вже примарюється... треба відпочити! Ні, ну привидиться ж таке!...
Під кінець дня пішов повечеряти. Їжа щось сьогодні була не дуже. Китайська кухня. Ну але судячи по національному представництву, мабуть, задоволених було більше :) Так от, пішов я за десертом, повертаюся, а за одним зі столів сидить Петро Богданович Кущак! Я водночас був і здивований і радий, що це у мене сьогодні були не галюцинації :) Петро Богданович був просто здивований :) Десерту я так і не з'їв, бо поки ми сиділи і говорили, його забрали :) Ну але побачити співвітчизника - то краще ніж китайський десерт :) Виявляється, фірма Lohika робить для Facebook якийсь проект і Петро Богданович тут в зв'язку з цим. Ну що тут скажеш, світ тісний!

неділю, 29 листопада 2009 р.

Перші робочі дні

Отже в понеділок почав я працювати. Відразу видали бейджик


Тепер я можу щодня ходити їсти в офіс! :) До речі, їжа в офісі значно відрізняється в кращу сторону від американських фастфудів, в яких я харчувався до цього. Тут кожного робочого дня повари готують сніданок, обід і вечерю і роблять вони це навіть дуже непогано! (хоча до моєї мами їм ще далеко :) )
В середу я, наприклад, був приємно вражений тим, що повари приготували індичку і нормальну (!!!) товчену картоплю. Справа в тому, що американці чомусь люблять робити картоплю солодкою... не розумію цієї кулінарної традиції... Так от, в середу я на обіді наївся від пуза своєї улюбленої страви (картоплі) так, що на вечері вже майже не їв.

На фото крім бейджика-пропуска помітний ще новенький Macbook Pro - це мій робочий комп, до якого на роботі ще додається 30" монітор для зручнішої роботи. Ще мені видали робочий телефон BlackBerry, якого на фото нема, бо я ним фотографую.

Загалом, перші дні досить напружені - багато нового і почуваю себе трохи розгубленим, бо поки не знаю як зробити елементарні речі - не дуже приємне відчуття... Але то питання часу.

Поки в мене було тільки 3 робочі дні, бо в четвер наступив День Подяки (національне американське свято) і тому після 3 робочих днів наступили 4 вихідні - досить непогано! :)
Ну а День Подяки для українського емігранта-програміста проходить абсолютно протилежно до того, як його святкують американці. Поки всі американці напихалися індичкою, я, через те, що кухня в офісі не працює на вихідні, мав розгрузочні дні і їв в основному сухом'ятку і фастфуд.

На вихідних ми з Юрою влаштовуємо екскурсійно-гастрономічні тури по ближніх закладах харчування. От в цю п'ятницю ми пішли в тайський ресторан, де кухня мені прийшлася по смаку. У всякому разі, там їжа була значно смачнішою ніж та шаурма приготована мексиканцями, яку ми їли минулого тижня.

Поки що все... якийсь дуже кулінарний пост вийшов... піду щось перекушу ;)

суботу, 28 листопада 2009 р.

Перші дні в США

Отже, я прибув в США ще в четвер минулого тижня. Пройшло вже більше тижня і зараз я пишу думки вже заднім числом. Деякі розсіялися... деякі залишилися...

Я в штатах вже, звісно, не вперше, але я вперше їду в іншу країну не як турист. Думки, переживання... нічого цього немає. Десь все загубилося в зборах нашвидкоруч в останні дні. Тільки переслідує відчуття, що не встиг вдома зробити всього, що хотів до від'їзду. Хоча, було б більше часу - все одно б чогось не встиг. Така вже в мене звичка - увесь час поповнювати свій список завдань, щоб він ніколи не пустів...

Спочатку я прибув в Чікаго, де провів майже добу і отримав величезну кількість позитивних емоцій. Дякую, Віруся!...

В п'ятницю прибув у Сан Франциско і звідти на поїзді - в Пало Альто. Через кілька хвилин після того як поїзд прибув на мою кінцеву станцію я вже був в своєму новому домі. Квартира, яку ми знімаємо з Юрою, досить велика: дві спальні, дві ванни, кухня, простора вітальня... Абсолютна відсутність будь яких меблів, досить великі вікна і скляні двері на балкон з вітальні роблять квартиру ще просторішою.
В перший день в Каліфорнії всі мої пересування були зумовлені різними необхідностями. Спочатку пішов в гості в офіс, щоб пообідати. "В гості", бо перший робочий день в мене в понеділок. Після офісу відразу поїхав в супермаркет купувати надувне ліжко, щоб не довелося спати на підлозі. Раз уже пішла мова про меблі (надувне ліжко це "меблі"?), то скажу, що крім двох надувних ліжок за тиждень з "меблів" в нашій квартирі появився тільки один beanbag, куплений на надзвичайно вигідних умовах у сусідів, які з'їжджали :)

На останок до перших вражень про життя в США додам, що тут в нашу поштову скриньку приходить більше спаму ніж мені на електронну пошту! При цьому якість поліграфії всього без виключення спаму краща ніж якість більшості українських газет :) Ну але яким би він красивим не був, спам залишається спамом.

перші думки на папері...

Я все таки вирішив... вести блог.
Що заставляє людину почати вести блог? Та й що таке блог взагалі? Блог - це щоденник, який можуть читати всі. Саме бажання поділитися думками зі світом і заставляє людину писати в блог. Звідки таке бажання? Від браку спілкування, очевидно.
Можна провести ціле соціологічне дослідження про те, що заставляє людину вести блог. Причини і привід в кожного свої, але всі вони десь в глибині чи назовні засновані на бажанні спілкуватися.
Для мене блог - це ще один спосіб спілкування. Так склалося, що я пов'язав своє життя зі спілкуванням з неживими машинами, але спілкування з людьми мені приносить велике задоволення! Тому, закономірно, що я використовую електронні засоби спілкування, хоча живого спілкування вони мені ніколи не замінять.
Ну щось я сильно відійшов у філософію... Отже, що буде в цьому блозі? Все, чим я вирішу поділитися зі світом. Не очікуйте тут побачити надто приватні думки, чи інформацію, яка може мене дискредитувати в якомусь сенсі. Одним словом, в блог потраплятимуть тільки думки перевірені мною на наявність незаконного вмісту і порнографії :)
Як часто я буду писати в блог? Не знаю, може щодня, може тільки на вихідних, а може і раз в місяць... одним словом, коли буде натхнення. Якщо я перестав писати - значить щось/хтось зайняв в моєму житті той час, який я раніше виділяв на блог.
Не знаю, чи буде хтось читати цей блог чи ні... точно знаю одну людину, яка буде його читати через кілька років - це я!
Отже, вітаю всіх! Від сьогодні у вас з'явилася можливість читати Остапові думки... :)