неділя, 29 листопада 2009 р.

Перші робочі дні

Отже в понеділок почав я працювати. Відразу видали бейджик


Тепер я можу щодня ходити їсти в офіс! :) До речі, їжа в офісі значно відрізняється в кращу сторону від американських фастфудів, в яких я харчувався до цього. Тут кожного робочого дня повари готують сніданок, обід і вечерю і роблять вони це навіть дуже непогано! (хоча до моєї мами їм ще далеко :) )
В середу я, наприклад, був приємно вражений тим, що повари приготували індичку і нормальну (!!!) товчену картоплю. Справа в тому, що американці чомусь люблять робити картоплю солодкою... не розумію цієї кулінарної традиції... Так от, в середу я на обіді наївся від пуза своєї улюбленої страви (картоплі) так, що на вечері вже майже не їв.

На фото крім бейджика-пропуска помітний ще новенький Macbook Pro - це мій робочий комп, до якого на роботі ще додається 30" монітор для зручнішої роботи. Ще мені видали робочий телефон BlackBerry, якого на фото нема, бо я ним фотографую.

Загалом, перші дні досить напружені - багато нового і почуваю себе трохи розгубленим, бо поки не знаю як зробити елементарні речі - не дуже приємне відчуття... Але то питання часу.

Поки в мене було тільки 3 робочі дні, бо в четвер наступив День Подяки (національне американське свято) і тому після 3 робочих днів наступили 4 вихідні - досить непогано! :)
Ну а День Подяки для українського емігранта-програміста проходить абсолютно протилежно до того, як його святкують американці. Поки всі американці напихалися індичкою, я, через те, що кухня в офісі не працює на вихідні, мав розгрузочні дні і їв в основному сухом'ятку і фастфуд.

На вихідних ми з Юрою влаштовуємо екскурсійно-гастрономічні тури по ближніх закладах харчування. От в цю п'ятницю ми пішли в тайський ресторан, де кухня мені прийшлася по смаку. У всякому разі, там їжа була значно смачнішою ніж та шаурма приготована мексиканцями, яку ми їли минулого тижня.

Поки що все... якийсь дуже кулінарний пост вийшов... піду щось перекушу ;)

субота, 28 листопада 2009 р.

Перші дні в США

Отже, я прибув в США ще в четвер минулого тижня. Пройшло вже більше тижня і зараз я пишу думки вже заднім числом. Деякі розсіялися... деякі залишилися...

Я в штатах вже, звісно, не вперше, але я вперше їду в іншу країну не як турист. Думки, переживання... нічого цього немає. Десь все загубилося в зборах нашвидкоруч в останні дні. Тільки переслідує відчуття, що не встиг вдома зробити всього, що хотів до від'їзду. Хоча, було б більше часу - все одно б чогось не встиг. Така вже в мене звичка - увесь час поповнювати свій список завдань, щоб він ніколи не пустів...

Спочатку я прибув в Чікаго, де провів майже добу і отримав величезну кількість позитивних емоцій. Дякую, Віруся!...

В п'ятницю прибув у Сан Франциско і звідти на поїзді - в Пало Альто. Через кілька хвилин після того як поїзд прибув на мою кінцеву станцію я вже був в своєму новому домі. Квартира, яку ми знімаємо з Юрою, досить велика: дві спальні, дві ванни, кухня, простора вітальня... Абсолютна відсутність будь яких меблів, досить великі вікна і скляні двері на балкон з вітальні роблять квартиру ще просторішою.
В перший день в Каліфорнії всі мої пересування були зумовлені різними необхідностями. Спочатку пішов в гості в офіс, щоб пообідати. "В гості", бо перший робочий день в мене в понеділок. Після офісу відразу поїхав в супермаркет купувати надувне ліжко, щоб не довелося спати на підлозі. Раз уже пішла мова про меблі (надувне ліжко це "меблі"?), то скажу, що крім двох надувних ліжок за тиждень з "меблів" в нашій квартирі появився тільки один beanbag, куплений на надзвичайно вигідних умовах у сусідів, які з'їжджали :)

На останок до перших вражень про життя в США додам, що тут в нашу поштову скриньку приходить більше спаму ніж мені на електронну пошту! При цьому якість поліграфії всього без виключення спаму краща ніж якість більшості українських газет :) Ну але яким би він красивим не був, спам залишається спамом.

перші думки на папері...

Я все таки вирішив... вести блог.
Що заставляє людину почати вести блог? Та й що таке блог взагалі? Блог - це щоденник, який можуть читати всі. Саме бажання поділитися думками зі світом і заставляє людину писати в блог. Звідки таке бажання? Від браку спілкування, очевидно.
Можна провести ціле соціологічне дослідження про те, що заставляє людину вести блог. Причини і привід в кожного свої, але всі вони десь в глибині чи назовні засновані на бажанні спілкуватися.
Для мене блог - це ще один спосіб спілкування. Так склалося, що я пов'язав своє життя зі спілкуванням з неживими машинами, але спілкування з людьми мені приносить велике задоволення! Тому, закономірно, що я використовую електронні засоби спілкування, хоча живого спілкування вони мені ніколи не замінять.
Ну щось я сильно відійшов у філософію... Отже, що буде в цьому блозі? Все, чим я вирішу поділитися зі світом. Не очікуйте тут побачити надто приватні думки, чи інформацію, яка може мене дискредитувати в якомусь сенсі. Одним словом, в блог потраплятимуть тільки думки перевірені мною на наявність незаконного вмісту і порнографії :)
Як часто я буду писати в блог? Не знаю, може щодня, може тільки на вихідних, а може і раз в місяць... одним словом, коли буде натхнення. Якщо я перестав писати - значить щось/хтось зайняв в моєму житті той час, який я раніше виділяв на блог.
Не знаю, чи буде хтось читати цей блог чи ні... точно знаю одну людину, яка буде його читати через кілька років - це я!
Отже, вітаю всіх! Від сьогодні у вас з'явилася можливість читати Остапові думки... :)