субота, 31 липня 2010 р.

Американська медицина

Угараздило ж мене захворіти відразу після повернення з відпустки! На щастя, коли я пишу цей пост, я вже іду на поправку. Але в тому що я простудився і мусив звернутися до лікаря є один плюс – з’явилася тема для чергового блог-посту! :)

Отже кілька днів тому я познайомився з американською медичною системою. Гріх про це не написати :)
Почну з того, що тут у мене є страхівка, яку мені оплачує компанія. Я не дуже вже так сильно розібрався з різними видами американських страхівок, але в свій час я міг обирати між видами страхівки HMO і PPO. Основна відмінність між ними, про яку я поки знаю, це що в HMO ти повинен завжди ходити до свого терапевта, і якщо він тобі призначить обстеження у спеціаліста, то тоді ти йдеш до спеціаліста. А в PPO ходиш собі до яких хочеш спеціалістів напряму. Ну от я якраз вибрав PPO. Правда в моєму випадку мені якраз до терапевта і треба було.
Далі треба було вибрати до якого лікаря піти. В деяких лікарів є приватні кабінети. Також в нашому місті є щось типу великої поліклініки, де практикують багато лікарів. Ну от я вирішив туди і піти, бо якщо раптом доведеться здавати якісь аналізи, щоб мені на місці все і зробили.
Також до лікаря просто так іти не можна, треба записатися на прийом. Хоча, я чув, що тут є і такі клініки куди можна прийти і сидіти в черзі як у нас. Отже, подзвонив я, попросив щоб мені призначили якогось терапевта, бо у мене ще, звісно, свого не було. Мені випадковим чином призначили терапевта, потім сказали, що мій (щойно призначений) терапевт весь день зайнятий, але мене може прийняти інший терапевт, якщо я звісно не проти :) Я звісно подумав, чи варто мені йти до іншого лікаря, якщо у мене вже 40 секунд як є свій терапевт… Але затягувати з цим не хотілося і тому я погодився :) Таким чином мені пощастило, що мене змогли прийняти в той самий день. Кажуть, що тут до лікаря на прийом варто записуватися завчасно, бо інколи доводиться чекати кілька днів. Правда, якщо у вас екстрений випадок, то варто про це сказати, на цей випадок в кожного лікаря завжди є в запасі час.
Отже призначили мені зустріч з доктором Метьюсом. Я навіть зміг з ним “заочно познайомитися” через його сторінку на сайті поліклініки: Scott Matthews, M.D.

Отже, прийшов я завчасно перед призначеним часом в цю поліклініку, бо мені ще треба було завершити свою реєстрацію у них. Підписав кілька папірців. Після цього мені запропонували підписатися на безкоштовний сервіс онлайн-доступу до своєї медичної інформації. Вау! Такий собі онлайн-банкінг з поліклінікою, назвемо його онлайн-хелсінг :) Ну я чоловік прогресивний – звісно підписався!
Далі пішов у відділення до свого лікаря. Сказав, що я до нього, в мене перевірили документи, сказали почекати і, оскільки у мене був кашель, видали маску на обличчя. Чекати довелося десь хвилин 15 довше призначеного часу, бо лікарі були завантажені. Потім до мене вийшла медсестра і повела мене в оглядовий кабінет. Там мені виміряли практично все, що можна було виміряти: тиск, пульс, температуру, вагу, об’єм легень. Потім запитали всі симптоми, чи в мене немає ніяких алергій, чи я приймаю якісь ліки і т.д. … ну все як у фільмах. Після цього медсестра пішла за лікарем.
Далі прийшов доктор Метьюс. Без спішки прослухав мене, ми з ним трохи поговорили. Запропонував здати аналізи – я не відмовився :) Сказав що результати будуть сьогодні і він мені зателефонує. Весело було, коли я запитав у нього чи він дає мені якесь направлення на аналізи, а він відповів, що не треба – це все є в комп’ютері :) Класно американським лікарям – все у них в комп’ютері! Для наших ж лікарів в комп’ютері є тільки “Косинка”… :)

Ввечері доктор Метьюс справді зателефонував, сказав, що я буду жити довго і щасливо, і запропонував бути моїм терапевтом. Хоч у мене на той час вже кілька годин як був інший терапевт, якого я ніколи не бачив (крім як на сайті поліклініки), я вирішив, що доктор Метьюс ніби мужик нормальний, і погодився. Та й яка мені різниця, я в принципі не планую дуже по лікарях ходити :) Далі доктор сказав мені дзвонити йому якщо щось потрібно і на тому ми розпрощалися.

На вихідних я вирішив глянути, що ж то за такі онлайн сервіси пропонує моя поліклініка. Виявилося, що в своєму онлайн-еккаунті я можу переглядати всі дані про всі свої візити, включно з симптомами на які я жалівся, результатами всіх замірів які у мене взяли і, навіть, якого кольору були аналізи які я здав і що вони містили. Також можна зв’язатися з лікарем чи записатися на огляд. Оце так технології майбутнього!

Одним словом, цікавий досвід. Правда, нажаль, через свою простуду я був змушений пропустити літню вечірку, яку влаштовувала наша компанія. Ну що зробиш, потрібно вибирати тільки одну розвагу – або поліклініка, або вечірка :)

неділя, 4 липня 2010 р.

В дорозі 2. Мюнхен.

Чергова замітка з аеропорту. Тепер вже з Мюнхенського. Я вже майже вдома! Ще трішки, десь 2 годинки і я буду в рідному Львові!
Сиджу, чекаю свого рейсу. Вже скупився в д'юті-фрі, попив німецького пива, поїв німецьких сушів :) Доречі про д'юті-фрі, так незвично, що яка ціна написана, стільки і платиш :) Я вже трохи звик до того, що в штатах всі ціни пишуть без податків…

На одному рейсі зі мною вся команда львівських Карпат. Шкода, що я нікого з них не знаю… а так пішов би сфотографувався з ними. Але так якось трохи дивно йти фотографуватися, коли жодного гравця не знаєш… Ну може хіба піти з чорношкірим легіонером сфоткатися… мабуть він хороший гравець, якщо його в команду запросили…

Ну що ж, ще трошки і я буду вдома. Ура!

І цей пост відправлю вже з дому, бо, нажаль, в Мюнхенському аеропорту безкоштовного інтернету нема… :(

В автобусі до літака, в якому майже всі були в формі Карпат, таки вирішив з хлопцями сфоткатися :)

субота, 3 липня 2010 р.

В дорозі

Як завжди, сиджу в якомусь аеропорту і потягнуло написати блог-пост :) Цього разу це міжнародний аеропорт Ньюарку.
Відразу згадаю приємне враження від посадки попереднього рейсу Сан Франциско - Ньюарк. Літак сів і зупинився настільки швидко, не треба було довго їхати до гейту, як то буває в Нью Йорку, і як тільки зупинилися, зразу дозволили всім вставати і діставати багаж. Реально вся ця процедура зайняла значно менше часу ніж зазвичай.

Коротке враження закінчилося, тепер можна писати довгі і нецікаві розповіді про моє життя :)
Так от, щоб їхати в аеропорт я замовив собі машину. Щось там оператори наплутали і забули водію сказати і, одним словом, він запізнився на пів години. Добре що я додав годину про запас :) Так от водій половину дороги вибачався що запізнився і казав, що знайде того хто це все наплутав :)
Поїздка до аеропорта пролетіла моментально! По перше, бо їхав я в просторному Лінкольні, а по друге, бо ми з водієм говорили більшість дороги. Розказав він, що він вже 30 років в штатах. Сам він родом з Лебанону. Каже що переломний період для нього був після 5 років в штатах, коли він зрозумів, що вже не повернеться. Може він і правий, мабуть якщо провів тут 5 років, з'явилася сім'я, то вже залишишся тут назавжди. Треба собі обов'язково поставити нагадування кожного року, щоб часом не пропустити :) А поїхав він точно так як я - сам, залишив родину вдома. Перший рік було дуже важко без родини. Але каже, що не міг повернутися, бо вдома була війна. Важко сказати, чи історія сумна чи весела... Зараз у нього тут сім'я, він має роботу і спроможний їх утримувати, діти вчаться в американських вузах... Одним словом, в кожного своя доля, головне не опускати рук і сприймати все позитивно, мабуть.

Ну і на останок після довгого ліричного відступу ще одне враження від польоту. Якось я раніше не помічав цього, мабуть, просто коли прилітаєш в Нью Йорк так добре не видно... Манхеттен це просто щось неймовірне! Стільки хмарочосів! Я вражений!