неділя, 21 лютого 2010 р.

Private barber shop

У мене з'явилася нова професія! :)
Вчора у себе вдома я влаштував приватну перукарню. Стриг відразу без перепочинку двох людей :) Це після того як я постриг Глюка, Сергій подивився на цей шедевр перукарського мистецтва і йому теж захотілося. Так що я ще й його стриг:


Ну, правда, все що я заробив я вже з'їв, бо стриг я хлопців за суші і пиво :) До речі, я вже до цих японських штучок почав звикати, вони мені навіть подобатися почали! Правда без пива суші не йдуть :)

Ось ще і відео, як я Глюка стрижу:



Загалом я отримав вчора чудовий урок перукарської майстерності і сушів поїв, так що можна вважати день вдалим :)

середа, 17 лютого 2010 р.

Місто без електроенергії

Сьогодні у мене непередбачуваний вихідний. Справа в тому, що коли я прокинувся зранку, то побачив, що мій телефон не отримує електроенергії з розетки. Не було світла. Незабаром прочитав листа з роботи, що в офісі немає світла також.
Як виявилося, сьогодні зранку невеликий приватний літак, незадовго після зльоту з муніципального аеропорту Пало Альто, впав поблизу на магістральну лінію електропередач. Троє людей, які були в літаку загинули, а місто Пало Альто залишилося без електроенергії до вечора. І таке буває...
Таким чином, через відсутність світла і вдома і на роботі, можливості працювати у мене не було, тому сьогодні у мене був вихідний посеред тижня. В принципі, без електрики не було можливості зробити нічого корисного взагалі. Обідати ми поїхали в сусіднє місто в якому електроенергія була. А на вечерю замовили суші (це ж можна рахувати здоровою їжею, правда?). До речі, з суші вирішили поекспериментувати і замовили крім всіх одне навмання по назві - Holy Cow. Це виявилося суші зі смаженим коров'ячим стейком всередині замість риби :) Чого ці каліфорнійські японці не придумають! До речі, у них в меню є Palo Alto rolls і Face Book rolls, треба буде спробувати :)
Ще мав бажання пописати TopCoder сьогодні, але як на зло світло ввімкнули через хвилину після закінчення реєстрації. Таким чином в мене вийшов справжній вихідний сьогодні, бо комп'ютером користуватися я не міг фізично.

Assembler

В понеділок мене чекало цікаве заняття – збирати комп’ютерний стіл. То навіть не зовсім стіл, а такий собі секретер, бо в цій конструкції є вбудована невеличка тумбочка і полички над столом.
Отже привезли мені в понеділок стіл. Ось як він виглядає в розібраному виді в коробці:


Я ще здивувався що така мала коробка, і як з неї може вийти така велика конструкція? До речі, коробка хоч ніби на вигляд невелика, але реально важка – більше 50 кг. На ній навіть позначка є:


Цікаво, що коли мені її привезли, то один мексиканець прийшов, сказав, що привезли і попросив підписати документ про доставку, а ніс коробку інший, менший і худіший, сам :)
В коробці деталі були запаковані дуже оптимально. Коли я розпакував і розклав частини майбутнього стола, то вони зайняли всю вітальню:



Щоб скласти всі ці частини до купи, на додачу, ще була коробочка з всякими шурупчиками і цвяшками:


На щастя, була інструкція як це все діло збирати по кроках. Правда зі інструкцією в мене мала бути вдома викрутка. Ну я вирішив спробувати обійтися тільки двома інструментами: столовим ножем і чайною ложкою :) Після другого закрученого шурупа я зрозумів, що без інструментів мені знадобиться кілька днів, щоб зібрати цей стіл, і тому пішов в найближчий магазин. Через 20 хвилин у мене вже було це чудо техніки:


Тепер можна впевнено продовжувати свою справу. Все таки я Software Engineer, а для інженера зібрати будь які меблі не повинно складати проблеми :)
Трохи пізніше виявилося, що крім викрутки мені потрібен ще й молоток. Знайшов десь металеву планку, вона правда видавала дуже дзвінкі звуки, але цвяхи забивала. Це був, до речі, один з найбільш неприємних моментів – забивання цвяхів. Крім того, що це було трохи незручно без молотка, це ще й було досить голосно і тому шкода було сусідів. Ну але що поробиш… Правда скоро мене чекала ще більш неприємна процедура. Після того як я забив 6 цвяхів в задню стінку шафи-стола, виявилося, що я її прибив невірно. Тому цвяхи довелося виймати. Скажу я вам, виймати цвяхи без інструментів то на багато важче ніж забивати їх. Але вибору не було, бо хотілося зробити нормальну конструкцію, а не якусь криву. Та й добре, що я помітив свою помилку після 6 цвяхів, а не після 30…
Ще один важливий момент – вдало визначити час, коли починати переносити зібрані частини секретера в свою кімнату з вітальні. Збирав я у вітальні, бо там значно більше вільного місця, але готовий секретер я б у свою кімнату сам не переніс. Так що, коли залишилося скласти дві найбільші частини, то я почав перебиратися у свою спальню і стукати сусідам вже над спальнею :)
І от, нарешті, після закручених 87 шурупів, 7 болтів, 50 забитих цвяхів, що в сумі зайняло кілька годин, мій прекрасний секретер готовий і красується в куті моєї кімнати:


Краса! Тепер ще треба купити крісло :)

П.С.: В понеділок вже не мав сил писати це в блог, тому пишу сьогодні, в середу. Випала чудова нагода написати, бо на роботу йти не треба – у всьому місті немає світла, бо невеличкий приватний літак врізався зранку в лінії електропередач. Деталей не знаю, але знаю, що через це Пало Альто залишилося без електроенергії, можливо, до кінця дня.

субота, 13 лютого 2010 р.

Суботній вечір

Суботній вечір. Я нещодавно прокинувся :) Просто всю ніч слідкував за львівською обласною олімпіадою з інформатики.
Вечеря у мене сьогодні класична американська суботня: курячі крильця і гавайська піцца :) Відразу заспокою всіх тих хто переживає за моє здоров’я і хвігуру, я такі всякі фастфуди споживаю тільки на вихідних і то не на кожних. Протягом тижня я їм нормальну їжу, правда важко навіть сказати, що саме я їм на роботі, бо наші повари зазвичай щось таке видумають, що не зрозуміло толком, що ти таке їж, а запам’ятати назви страв взагалі нереально!
Повертаюся до свого суботнього вечора. Якщо б у мене був телевізор, то я б мав ще дивитися баскетбол або американський футбол :) Натомість, я переглядаю пошту. Між листами і спамом дві посилки. Розкриваю… Ура! Здійснилося! Халява все таки існує! Мені прийшли безкоштовні футболка і брелок з американським прапором! А я вже перестав було надіятися. Ну правда про якість безкоштовних товарів я промовчу. Але для спортзалу футболка підійде чудово! До речі, треба відновити заняття, а то цього тижня я через те що було багато роботи пропустив спортзал. Ну але з іншої сторони, я ж ходжу туди для задоволення, так що думаю нема сенсу виснаженим після роботи ще йти добивати себе тягаючи залізо. Ну мінімальні фізичні вправи, такі як катання на ріпстіку і настільний теніс, я і на роботі виконую практично щодня :)
В понеділок у мене теж вихідний, американці святкую День Президента. Свято приурочене дню народження Джорджа Вашингтона, першого президента США.
В той таки понеділок мені повинні привезти комп’ютерний стіл, так що частину дня мені доведеться присвятити збиранню цієї конструкції. До речі, замовив я стіл в інтернеті. Це досить цікава розвага тут купувати щось в інтернеті. Перш за все це зручно, бо не треба нікуди ходити. А по друге, так приємно коли тобі потім поштою приходять посилки :) Таким чином отримуєш задоволення від купівлі двічі: коли купуєш і коли тобі через кілька днів приходить твоє замовлення. Штати – то рай для споживачів, так би цілий день сидів і щось купував :) А як ще якісь знижки – то взагалі круто! Потратив гроші, а таке відчуття, що зекономив, бо на знижку попав :) Таки вміють американці бізнес вести!

Around the World Ping Pong

Інколи так буває, що засиджуюся допізна в офісі. І зазвичай засиджуюся не один. Так от, вирішив викласти відео, як програмісти на Фейсбуку себе розважають.
Правила гри прості: треба щоразу відбивати на іншій стороні, хто не справився - вилітає. Переможець отримує автомат :)

неділя, 7 лютого 2010 р.

Вибори. Другий тур.

На наступний день після святкування повернення Глюка з перемогою, нам передувала поїздка в Сан Франциско для виконання свого громадянського обов’язку – голосування на виборах президента України. Щоб раптом не проспати після бурхливого святкування, я наставив будильник на 14:00 :) Правда Діма, який залишився в мене після святкування, розбудив мене о 10-тій :) На голодний шлунок йти голосувати не хотілося, а з їжі у нас вдома були тільки два вчорашні чізбургери. Холодними чізбургери їсти не хотілося, тому ми вирішило піти і купити мікрохвильову піч :) По дорозі в магазин ще попили кави в якомусь кафе. Потім купили мікрохвильовку, принесли додому, загріли чізбургери і поснідали. За цей час Глюк вже теж виспався і ми всі взяли напрямок на Сан Франциско.
На дільниці нас знову не виявилося в списках, хоча ми вже голосували на першому турі. Тож нам довелося знову заповнювати ті самі заяви, але цього разу ми вже зробили це все швидше (оскільки вже не вперше) і скоро вже тримали в руках бюлетені.
Ось ми з Глюком виконуємо свій громадянський обов’язок:


Цього разу, здається, людей на дільниці було трохи більше ніж на першому турі, цікаво буде потім подивитися статистику голосування по нашій виборчій дільниці в Сан Франциско.

Наші взяли золото!

Ура! Вітаймо один одного українські любителі спортивного програмування! Наша скарбниця поповнилася ще одним комплектом медалей! І то не будь яких, а золотих! Команда Київського національного університету ім. Тараса Шевченка повторила рекорд українських команд на фіналі чемпіонату світу ACM ICPC і здобула абсолютне четверте місце і, відповідно, золоті медалі! Тобто загалом у України зараз 3 комплекти медалей: бронза 2003 року, завойована командою з того ж київського вузу; золото команди Львівського національного університету ім. Івана Франка, за яку виступав я в 2008 році і тепер, ще одне золото цього року! Хлопці з Києва молодці! Досягнення дуже велике і приємне (по собі знаю), тому щиро за них радий!
А ще радий був тому, що раз Глюк з фіналу повертався в Каліфорнію, то нас чекало велике святкування в суботу!
Розпочали святкувати ми ще в обід в Сан Франциско, коли поїхали зустрічати Глюка в аеропорт. Зустріли, як годиться справжніх чемпіонів, з шампанським! Потім поїхали в Пало Алто, занесли речі і пішли до бару.
Ось два золоті медалісти чемпіонату світу, я і Глюк з цьогорічною медаллю:


Так починалося святкування:


Мені сподобалася тара для пива :) В цю трубу влазить 100 унцій пива, тобто майже 3 літри. Ми за той вечір випили десь п’ять таких труб на чотирьох. Почали ми в одному барі в центрі Пало Альто. Той бар був досить непоганий, навіть визнаний читачами якоїсь газети кращим баром в місті. Пограли там більярд, поговорили один з одним і з п’яними американцями, подивилися на американських дівчат і хлопців, які намагалися осідлати механічного бика. Самі не пробували, бо в нас вже був надто високий вміст пива в крові, щоб пробувати свої сили в родео :) Потім взяли таксі і перемістилися ближче до дому в інший бар. Другий бар був простіший, такий де можна брати горішки біля бару жменями, але тарілочок на лушпиння не дають, бо його можна кидати куди завгодно :)
В кожному барі перевіряють документи на підтвердження того, що тобі є 21 рік. Була комічна ситуація з одним з нас, який мав з собою лише свій студентський квиток, та й то український, на якому немає дати народження. То в першому барі треба було дівчинку довго переконувати, що йому вже є 21, бо вона не хотіла вірити. Зате в другому бугай-охоронець на вході просто посвітив якоюсь лампочкою на той студентський і без питань пропустив. Його не здивувало, що він не зміг там нічого прочитати, головне, що документ пластиковий і з фотографією, а хто на фотографії і що за документ – не важливо :)
Розійшлися, по домах коли вже стало дуже пізно. Діма, наш співробітник, залишився ночувати у мене, бо додому йому треба було їхати трохи далеко, у Сан Франциско. Після того, як прийшли до мене, нам сильно захотілося їсти, і ми пішли ще в найближчий фастфуд щоб купити декілька гамбургерів. Правда у фастфуді ми трохи дивно виглядали в черзі, бо ми єдині йшли пішки, в той час як всі інші в черзі були на машинах :) Мексиканець у віконечку нам спочатку не хотів продавати їжу, але він все ж здався, коли ми замовили більше чізбургерів ніж усі решта в черзі з п’яти машин. Після такої ситної вечері ми відразу пішли спати, бо на наступний день нам треба було знову їхати в Сан Франциско на вибори президента України.

П.С.: Ось оригінал гарної статті на Контестері про перемогу КНУ, яку вже поступово почали передирати інші інтернет видання, публікувати без згадування оригінального джерела і неправильно перекладаючи прізвища.

Facebook 6th anniversary

В четвер компанії Facebook виповнилося 6 років. Відсвяткувати вирішили запуском нового інтерфейсу для користувачів. Ось як виглядає запуск нового продукту на Facebook-у:



Після офіційного запуску була вечірка в нашому офісному кафе, яке переобладнали трохи, зробили танцпол, наливали пиво-вино і таке інше. А після вечірки почався Хакафон, який тривав цілу ніч аж до ранку. Хакафон – це дійство під час якого інженери в неформальній обстановці намагаються реалізувати свої цікаві або безглузді ідеї, що не стосуються їхньої офіційної роботи, але так чи інакше стосуються Facebook-у. Досить багато теперішніх успішних проектів, які у нас розробляються, були розпочаті кимось з інженерів на Хакафоні. Ентузіазму для втілення своїх ідей в реальність додає те, що в ночі годують і наливають пиво :)
Цей Хакафон був першим за час коли я працюю на компанію, тому я вирішив просидіти всю ніч, щоб побачити що це таке. Ну і попити пива на халяву, звісно :) Моїм безглуздим проектом був аналіз відгуків користувачів на нововведення в соціальній мережі Facebook, які ми представляли за час існування компанії.
Ну і ще варто згадати, що я на протязі всього святкування ходив з ноутбуком, бо слідкував за результатами наших команд на фіналі світу, який відбувався якраз паралельно зі святкуванням. Ще й крім того пробував спочатку щось коментувати на Контестері, але багато коментувати мені не вдалося, бо паралельно треба було ще пити пиво і веселитися. Ну але за турнірною таблицею я слідкував. Правда був момент, коли я вже перестав вірити в те, що наші щось візьмуть, але на щастя київська команда ситуацію розрулила і не просто вийшла на призові місця, а завоювала золоті медалі! Дуже радий за хлопців! Молодці!