В понеділок мене чекало цікаве заняття – збирати комп’ютерний стіл. То навіть не зовсім стіл, а такий собі секретер, бо в цій конструкції є вбудована невеличка тумбочка і полички над столом.
Отже привезли мені в понеділок стіл. Ось як він виглядає в розібраному виді в коробці:
Я ще здивувався що така мала коробка, і як з неї може вийти така велика конструкція? До речі, коробка хоч ніби на вигляд невелика, але реально важка – більше 50 кг. На ній навіть позначка є:
Цікаво, що коли мені її привезли, то один мексиканець прийшов, сказав, що привезли і попросив підписати документ про доставку, а ніс коробку інший, менший і худіший, сам :)
В коробці деталі були запаковані дуже оптимально. Коли я розпакував і розклав частини майбутнього стола, то вони зайняли всю вітальню:
Щоб скласти всі ці частини до купи, на додачу, ще була коробочка з всякими шурупчиками і цвяшками:
На щастя, була інструкція як це все діло збирати по кроках. Правда зі інструкцією в мене мала бути вдома викрутка. Ну я вирішив спробувати обійтися тільки двома інструментами: столовим ножем і чайною ложкою :) Після другого закрученого шурупа я зрозумів, що без інструментів мені знадобиться кілька днів, щоб зібрати цей стіл, і тому пішов в найближчий магазин. Через 20 хвилин у мене вже було це чудо техніки:
Тепер можна впевнено продовжувати свою справу. Все таки я Software Engineer, а для інженера зібрати будь які меблі не повинно складати проблеми :)
Трохи пізніше виявилося, що крім викрутки мені потрібен ще й молоток. Знайшов десь металеву планку, вона правда видавала дуже дзвінкі звуки, але цвяхи забивала. Це був, до речі, один з найбільш неприємних моментів – забивання цвяхів. Крім того, що це було трохи незручно без молотка, це ще й було досить голосно і тому шкода було сусідів. Ну але що поробиш… Правда скоро мене чекала ще більш неприємна процедура. Після того як я забив 6 цвяхів в задню стінку шафи-стола, виявилося, що я її прибив невірно. Тому цвяхи довелося виймати. Скажу я вам, виймати цвяхи без інструментів то на багато важче ніж забивати їх. Але вибору не було, бо хотілося зробити нормальну конструкцію, а не якусь криву. Та й добре, що я помітив свою помилку після 6 цвяхів, а не після 30…
Ще один важливий момент – вдало визначити час, коли починати переносити зібрані частини секретера в свою кімнату з вітальні. Збирав я у вітальні, бо там значно більше вільного місця, але готовий секретер я б у свою кімнату сам не переніс. Так що, коли залишилося скласти дві найбільші частини, то я почав перебиратися у свою спальню і стукати сусідам вже над спальнею :)
І от, нарешті, після закручених 87 шурупів, 7 болтів, 50 забитих цвяхів, що в сумі зайняло кілька годин, мій прекрасний секретер готовий і красується в куті моєї кімнати:
Краса! Тепер ще треба купити крісло :)
П.С.: В понеділок вже не мав сил писати це в блог, тому пишу сьогодні, в середу. Випала чудова нагода написати, бо на роботу йти не треба – у всьому місті немає світла, бо невеличкий приватний літак врізався зранку в лінії електропередач. Деталей не знаю, але знаю, що через це Пало Альто залишилося без електроенергії, можливо, до кінця дня.