неділю, 17 жовтня 2010 р.

Перший раз в перший клас

Як завжди, сиджу в аеропорту, пишу в блог :) Цього разу це Лас-Вегас.

Звідки така дивна назва посту? Бо я справді потрапив в цю ситуацію. В Лас-Вегас я летів в першому класі, вперше :) Я вже назбирав стільки миль, що мене як постійного клієнта безкоштовно переводять у вищий клас, якщо там є місця. Взагалі цікаво дуже вийшло, бо коли я купував квитки у Вегас, то вибрав найдешевші що були, і на тобі – перший клас на халяву :)

Скажу чесно, летіти було зручно. Правда рейс тільки півтори години, але всеж. Перший сідаєш в літак, з самого переду. Потім поки всі інші люди ще сідають, ти вже попиваєш сочок, який тобі принесли. Я ще за звичкою сів в крісло, згрупувався, сиджу... а потім дивлюся – біля мене на моєму кріслі ще купа місця і цілий поручень вільний... коротше в першому класі теж треба вміти їздити :) Потім почали напої носити... Шкода, що такий короткий рейс – встиг тільки два пива випити :) (До речі, в економ класі алкоголь треба було купувати, а в першому класі – безкоштовно.)
Ну, одним словом, класно я собі пролетівся з комфортом “на дурничку” :)
Біля мене, до речі, летів мужчина, який попав так само в перший клас. Справді, хто буде платити $500 за півтори години польоту, якщо можна полетіти в економ класі за $100.

Але, як виявилося, це був лише початок халяви :) Взагалі, я себе не вважаю везучою людиною, бо щось мені рідко дуже на халяву щось перепадає. Але цього разу, щось кількість халяви аж зашкалила :)

Так от, пішов я чекінитися в готель. Прилетів я пізно – після півночі. Приходжу, а мені кажуть – такого номеру, як я бронював вже немає... тому мене сьогодні поселять в апартаменти, а завтра треба буде переїхати, коли звичайний номер, такий як я замовляв, звільниться. Ну добре, що робити... сам винен, що пізно прийшов. Пішов я в ті апартаменти, а там – дві кімнати (вітальня і спальня), в кожній по телевізору, два туалети (!), вид на центральну вулицю! Одним словом, кльово! Я вже було подумав доплатити, щоб залишитися в цьому номері і завтра, це б коштувало $70. Але добре, що я не зробив цього! На наступний день, коли я прийшов запитати в який номер мені треба переїхати – мені сказали, що я можу залишитися в тому ж номері безкоштовно :)

От так от буває! Халява приходить несподівано! :)

неділю, 3 жовтня 2010 р.

New York!

Нещодавно переглядав Google Analytics і побачив, що хтось знайшов мій блог через пошуковик за запитом “манхетен - це”… Не хотілося розчаровувати свого читача і тому я зібрав сумки і полетів в Нью-Йорк :)

Місто Великого Яблука зустріло мене… ні, не з яблуками і сіллю, а з хорошою погодою! Реально погода була краща ніж в Каліфорнії коли я вилітав. Це мабуть Нью-Йорк приготував мені такий подарунок на День Народження… А я собі на День Народження якраз подарував вікенд в цій перлині урбанізованої культури.
Часу в мене було не багато, менше ніж 2 дні, тому перш за все треба було стратегічно правильно вибрати місце дислокації :) Поселився я в самому серці Манхеттену, недалеко і до Централ Парку, і до Times Square і до інших цікавих місць. Цей район називається Midtown Manhattan.

Мене Манхеттен почав дивувати з самого початку. Коли зайшов в ліфт готелю, аж розгубився що натискати:
Я був після польоту невиспаний, летів через ніч (до Нью-Йорку, до речі, майже 6 годин летіти), так що першим ділом приліг поспати на кілька годинок. Поспав трошки чи не поспав вже не пам’ятаю… Ну але прокинувся і вперед – досліджувати Манхеттен. І почалося – хмарочоси, хмарочоси…
Такий він в принципі і є Манхеттен, куди не глянеш, всюди видно якісь хмарочоси. А так то мені трохи нагадав він Сан-Франциско, якби забрати хмарочоси з заднього плану, був би дуже схожий. Ну, насправді, це щось таке, що треба побачити. Саме тому я не буду багато писати, дивіться самі:
Щось таке є в цьому місті, що закохує в себе велику кількість людей. Я вже зустрічав стільки людей тут, які просто в захваті від Нью-Йорку. Щось таки в ньому є… Якби мене запитали що потрібно побачити в США, то Нью-Йорк би однозначно потрапив до списку! Штати великі і дуже різноманітні, але Нью-Йорк виглядає саме так, як, мабуть, більшість людей уявляють США на основі того, що бачать по телебаченню і в кіно.

Отже, Times Square, Бродвей, Нью-Йоркська публічна бібліотека (та, в якій всі ховалися в фільмі “Післязавтра”), Катедра Святого Патріка і все що траплялося по дорозі до Централ Парку. Ну і сам Централ Парк! Він є майже в кожному голлівудському кіно. Там герой з героїнею або плавають на човні по озерцю, або вчаться кататися на ковзанах на фоні хмарочосів, або з дітьми запускають моторні човни – все це завжди в Централ Парку. Я певен, ви бачили це в фільмах не раз.
А парк, як виявилося досить великий, поки ми його обійшли, то вже почало сутеніти.
Треба було повертатися.

Ввечері, звісно, Times Square і Бродвей залиті вогнями. Ось я зі своєю чарівною екскурсоводкою серед вогнів… я – в захопленні, вона – тут вже не вперше :)
Так і пролетіла субота, треба було іти в готель відпочивати, бо за неділю треба було ще багато чого встигнути. Щоб краще спалося, пішли ще в якийсь бар на пиво. Я довго не міг зрозуміти що за тематика в цьому барі, стіни були розмальовані різними пейзажами, на вікнах вітражі – і все це якось не в’язалося разом в одну картину. Після другої пляшки Гіннесу все стало зрозумілим – тут немає тематики, все на купу і, думаю, кожен знаходить для себе щось цікаве.

В неділю зранку пішли на 3-годинну екскурсію на катері навколо Манхеттена. Екскурсія досить класна, багато чого видно: downtown Нью-Йорку і Джерсі-Сіті, мости, Статую Свободи і багато іншого. І ще й екскурсовод майже всі 3 години щось розказував.
Ось Джерсі-Сіті, знаходиться на другій стороні річки від Нью-Йорку:

Це вже інший штат – Нью-Джерсі. Теж виглядає круто.

А ось найбільший в світі пожежний човен:

Він названий “Триста Сорок Три”, на честь 343 пожежників які загинули внаслідок теракту 11 вересня.

А це те місце де колись були вежі-близнюки World Trade Center:

Зараз тут зводиться нова вежа – One World Trade Center. На фото видно будівництво. Його планують завершити в 2013. Це буде найвища будівля США, висотою 541 метр і налічуватиме 105 поверхів. Просто вражаюча архітектурна споруда! Якщо є час і бажання, раджу пошукати в інтернеті і почитати про цю будівлю. Досить детальний опис є на вікіпедії.

А от і найвідоміша споруда Нью-Йорку, Статуя Свободи:

І відомі мости, що з’єднують Манхеттен з Брукліном – Brooklin Bridge, Manhattan Bridge і Williamsburg Bridge (порядок легко запам’ятати B-M-W). На фото перші два:

І знову хмарочоси – Манхеттен Даунтаун:

Така екскурсія на катері дуже гарно влилася в мій щільний графік – зміг багато всього побачити, за обмежений проміжок часу.

Залишалося останнє – Empire State Building. На даний момент найвища будівля Нью-Йорку. Я б собі не пробачив, якби не піднявся на неї. Оглядова площадка знаходиться на 86-му поверсі. Ця вежа здіймається над всіма будівлями Манхеттена – вид звідти просто неймовірний! Та що я буду розказувати, дивіться самі:


От і все, більше часу у мене не залишалося, треба було швидко бігти на літак. Перед цим потрібно було ще заїхати в Бруклін, бо звідти мене везли на машині в аеропорт і там, як виявилося, на мене ще чекав сюрприз :) Часу було мало, але теоретично я мав встигати. І тут почалося найвеселіше!
Пішли ми в готель забрати речі і взяти таксі в Бруклін. Консьєрж замовив нам таксі, я йому подякував кількома доларами чайових і ми пішли чекати на вулиці на машину. Чекаємо-чекаємо, а вона не їде. Часу було не так багато і ми спробували зловити таксі самотужки. Жоден з близько 5-ти таксистів, яких ми зупинили, не захотів їхати так далеко. Ми знову йдемо до консьєржа, щоб вияснити де наше таксі. Консьєрж після того як почув, що ми спішимо, викликав нам ще одне таксі – поїдемо тим яке перше прибуде. Ну ми чекаємо, а його далі немає. Нарешті підходить консьєрж з ще одним чоловіком і каже, що він нас відвезе. Нарешті! Ми йдемо до машини, підходимо – а це довгий чорний лімузин… Ну що робити, часу немає – поїхали! Так що ще наостанок прокатався по Нью-Йорку на лімузині :) По приїзді, водій взяв з мене таку ж суму як і звичайне таксі. Так що або тих пару доларів консьєржу, або кілька “ласкавих” слів від моєї схвильованої супутниці перетворили звичайне таксі на лімузин :)
В Брукліні, як я вже згадував, на мене чекав сюрприз – торт Спартак на честь мого Дня Народження! Заради такого не шкода було і ризикувати пропустити свій літак :) Нажаль, часу спробувати торт на місці вже не було, тому спакували його в сумку і помчали в аеропорт. Приїхали туди за 50 хвилин до відльоту мого літака. Не було навіть часу нормально попрощатися – я вискочив з машини і побіг! Добіг до стійки – реєстрація багажу вже закрита. А у мене в сумці різні спреї, одеколони, зубні пасти… це все не рахуючи великого торта :) З цим всім, звісно, в салон літака не можна. Ну я швиденько повикидав в смітник все не надто цінне, ті рідини які залишилися повитягав, щоб було видно що я везу, і лише молився, щоб не забрали торт, який я, звісно, залишив в сумці :) Все пройшло як по маслу, ні про що не питалися, я все запакував і побіг далі. Як завжди, коли запізнюєшся, то твій гейт обов’язково повинен бути в самому кінці терміналу… І от, нарешті, я добіг – посадку якраз розпочали. Ура! Встиг! Тепер можна розслабитися і спокійно обливатися потом на своєму сидінні :) Так я і зробив, і незважаючи на те, що рейс у мене був не нічний, майже відразу відкинувся і заснув.

Ось така поїздочка вийшла… не без екстриму :)