Назад в шахту

От і пролетіли мої два тижні вдома… Як завжди, коли часу треба, то він пролітає швидко. Хоча не так довго я і був вдома… Приїхав, тиждень роботи, тиждень відпустки і знову назад.
Чесно кажучи працювати з дому досить незручно, найбільше через часову різницю. Так виходило, що саме коли всі знайомі ввечері звільнялися від роботи і навчання, я якраз починав працювати. Таким чином, тиждень після того, як приїхав я крім рідних нікого не бачив. Ще сюрприз підкинули австрійські авіалінії – загубили мій багаж. Так що я ще два дні після приїзду ходив в тому ж в чому приїхав. На щастя, через два дні багаж благополучно знайшли і привезли додому. Статистика показує, що відколи я переїхав працювати у штати, багаж мені гублять щоразу.
Зате після Паски... Довелося просто бігати, щоб зі всіма зустрітися! І то не зі всіма встиг, так що вибачайте, кого не встиг побачити, побачимося наступного разу.
В блог писати, звісно, часу не було. Так що от зараз сиджу в аеропорту в Мюнхені і пишу. Правда безкоштовного інтернету тут немає, тому постити буду вже, мабуть, з дому в штатах.
Про свою поїздку можу в двох словах сказати, що за 4 місяці поки мене не було нічого не змінилося. Таке було відчуття, що нікуди я і не їхав. Скоро планую знову додому з’їздити, вже трохи на довше, літом. Так що якщо часто їздити, то не встигаєш багато пропустити :)