понеділок, 6 червня 2011 р.

de:coded 2011

Нарешті знайшов трошки часу, щоб написати кілька слів про свої враження від цьогорічного фестивалю de:coded. Для мене то була не лише поїздка на фестиваль, а й можливість потрапити на кілька днів додому. Правда вдома я побув зовсім трохи і лише встиг розпалити почуття туги за рідними місцями і за близькими людьми. Але, все одно, я радий, що поїхав. Ось чому.

Перш за все, я радий, що я зміг допомогти людям, які роблять цей фестиваль. Адже його розпочали 5 років тому звичайні студенти. І досі цей фестиваль, аналогів якому немає не те що в Україні, а й у світі, проводиться в основному на ентузіазмі тих таки студентів та недавніх студентів. І я щасливий, що зміг загітувати Facebook проспонсорувати це дійство.

По друге, звісно я був радий побути вдома хоч кілька днів, побачити сім’ю і близьких людей. Дуже шкода, що не всіх встиг побачити, з багатьма людьми треба було зустрічатися на бігу. Тільки прийшов і вже мусів бігти, бо десь вже чекають інші справи, люди, робота... Я надіюся всі ті кому я приділив мало уваги і часу мене зрозуміють і пробачать. Адже що можна встигнути за 4 дні? Можна хіба роздразнити апетит до спілкування з близькими. Коли повертався, було якесь таке відчуття, наче і був вдома, а наче і не був... Але 4 дні краще ніж нічого, тому добре, що поїхав.

По третє, я отримав дуже цікавий досвід на фестивалі. Я вперше проводив справжню офіційну презентацію перед великою кількістю людей. Мені було дуже цікаво це зробити. Люблю себе випробовувати по новому і люблю коли все непогано вдається :) Я підозрював, що навколо презентації буде ажіотаж. Адже Facebook зараз у всіх на вустах. Крім того я був єдиний з доповідачів на фестивалі, хто вів презентацію на англійській. Додамо до цього те, що багато людей про мене могли чути, і прийшли б послухати які казочки я там буду на своїй ламаній англійській розповідати :)
Так і сталося, в залі був аншлаг і так видавалося, що народ навіть мене слухав :) Провів я семінар без напрягу, пропускав всякі нудні моменти, бо хотів розповісти лише найцікавіше і пошвидше, щоб у нас був час на питання. Я дуже надіявся, що вдасться завести змістовний діалог з публікою – це значно цікавіше ніж коли говорить хтось один. Публіка виправдала мої сподівання сповна – сесія питань і відповідей тривала десь 30 хвилин і в кінці ми вже мусіли завершувати, хоч в залі ще були бажаючі поспілкуватися. Всі задавали питання на англійській, це не може не радувати. Я трохи переживав, що презентація на англійській може погано сприйнятися, але вирішив робити так, щоб було цікаво, щоб було натурально і щоб було повчально. Ну і звісно щоб виглядало ефектно і викликало ажіотаж :)
Приємно, що було багато питань як загальних, жартівливих, так і цікавих технічних. Мені здається, що всі отримали від такого сесії питань-відповідей чи не більше задоволення ніж від самої презентації на початку.




Звісно, семінаром все не завершилося. Окрім того, всі три дні фестивалю було багато людей, які просто приходили поспілкуватися. Було кілька хлопців, які хотіли поспілкуватися саме англійською, оскільки це чи не єдина можливість для них набратися практики живого спілкування.
Багато уваги привернули також пазли, які ми за стендом Facebook-у пропонували учасникам розв'язати в обмін на символічні призи. Цікаво, що навіть коли призи вже закінчилися, все одно не було відбою від бажаючих порозв'язувати пазли просто так, щоб випробувати свої сили :)


Багато людей запитували як потрапити на роботу у Facebook. І чомусь, незважаючи на мій живий приклад і мої переконування, все одно було відчуття, що більшість вважають це чимось неймовірним чи неможливим. Я не хочу нікого агітувати працювати на Facebook, чи будь яку іншу компанію, бо це вибір кожного. Але мені хочеться, щоб люди знали, що у них є ця можливість. Бо багато хто не знає і не вірить, і думає, що у нього немає вибору...



Ну і про сам фестиваль. Цього року все було дуже яскраво. Маштаб фестивалю явно виріс. Інтер’єр тільки чого вартий! Раніше цьому не надавали великої уваги, а цього року – просто око радує!




Правда я не зміг сповна відчути всієї неповторної атмосфери фестивалю так, як в попередні роки, коли я був учасником. Адже цього року майже весь фестиваль я провів за спонсорською стійкою Facebook-у спілкуючись з людьми. Все таки я був на роботі. Але частинку атмосфери таки вдихнув, звісно :)

Коли повернувся назад, почав збирати фото по соціальних мережах і в статтях в інтернеті. Траплялося досить багато непоганих статтей, написаних людьми які побували на фестивалі і відчули його дух. Висвітлення в пресі дуже важливе для популяризації такого дійства. Ось набір статтей, які мені видалися непоганими, якщо прочитати всі, то можна відчути атмосферу навіть не будучи на самому фестивалі :) Шкода звісно, що більшість якісних матеріалів в пресі російською...

Фестиваль de:coded — что, где и зачем
de:coded – 72-часовый «нон-стоп» собирается стать движением
de:coded 2011. Катализатор ИТ-молодежи
Фоторепортаж с фестиваля De:coded

Приємно, що були сюжети і в телевізійних мас-медіа. Ось репортаж каналу новин 24 про фестиваль:
На фестивалі ″Декодед″ очікують близько 2000 гостей

Ну і звісно зустрічалися “перли” і від професійних представників жовтої преси, які що тільки не вигадували, щоб зацікавити читачів своєю статтею. Ось ця стаття мене дуже повеселила: Facebook заехал во Львов "поохотиться за головами"
Журналістка склала настільки “масну” історію, що стаття про те, як Марк Цекерберг вивозить з України мізки, за кілька днів облетіла увесь інтернет :) Я навмисне публікую посилання не на оригінал, а на одну з ранніх копій, бо вона ще містить всі оригінальні помилки які журналіст, очевидно, не мала часу виправити, бо мала запустити сенсацію в світ :)
Ну що сказати, прийом таки спрацював, бо статтю скопіювали собі десятки інших видань (і як то водиться в жовтій пресі, перейняли на себе авторство :) ) і навіть я згадую про неї у своєму блозі :)


На сам кінець, хочеться побажати фестивалю de:coded процвітання! Мені було надзвичайно приємно хоч чимось долучитися до його проведення, адже я був учасником ще з першого фестивалю в 2006-му і від тоді жодного разу його не пропускав. Я з такою гордістю виступав на сцені під час закриття і говорив те саме залу щільно заповненому молодими людьми, які можливо навіть самі того не усвідомлюючи, втілюють надзвичайно важливий рух - рух людей, які хочуть удосконалюватися і ставати кращими; ідеальний освітній процес, в якому молодь прагне до знань і не чекає поки хтось ці знання їй дасть, а сама шукає те що їй потрібно і коли знаходить, спрагло ковтає кожну краплю нової інформації! Вони люблять змагатися, а особливо люблять перемагати, і не заради призів, а заради солодкого відчуття перемоги, відуття подолання бар'єру і досягнення вершини. Всі їхні перемоги у них попереду і я певен, що цей рух буде рости і розвиватися надалі!



Оновлення: додав трохи більше фото на фейсбук!

5 коментарів:

  1. "кілька слів" багато у тебе вийшло :)

    П.С. що ж таке сталось, не можна просто з під аккаунта гугла запустити сюди, каже потрібно створити блог.

    ВідповістиВидалити
  2. Та й учасником не дуже багато часу є на фестивалі, постійно в якихось конкурсах і багато з них навіть мусиш пропустити, бо часу нема. Так кожен рік трапляється.

    ВідповістиВидалити
  3. "Сотрудник Facebook Остап Коркуна приехал за программистами." (із одної статті в неті).
    Скільки їх (программистів) запакував собі у валізу? :)

    ВідповістиВидалити
  4. Та де, то плітки! Я приїхав за мізками! ;) Їх у валізу багато влазе :))

    ВідповістиВидалити