TopCoder at work

Нещодавно мені попалася під руки фотка з фейсбука. Чомусь мені здалося, що вона досить класна і я вирішив перепостити сюди:


Це ми в офісі пишемо TopCoder SRM. Зліва направо: lovro, slex, Jasko, Ostap, Gluk, dms.cyb, _skip_. Фотографує cucu.
Серед нас тоді 2 задачі правильно зробив тільки Jasko :) Не дуже вдалий матч був.

Скоро будемо писати разом з цими ж людьми в одній TC-кімнаті онлайн раунди TCO 2010. Будемо змагатися за титул TopCoder Open 2010 Sponsor Track Champion :)

Тачки

Проходив якось нещодавно повз салон Tesla. Класні там машини! Майбутнє таки за електрокарами! Шкода, правда, що вони поки що ще трохи дорогі... Але пофотографувати можна і бесплатно :)


Тут поки що не багато людей купують електромобілі, тому їх досить рідко можна побачити. Дуже популярні гібриди (особливо Toyota Prius). Ну але більшість, все таки, звісно, їздять тільки на бензині.
От недавно по дорозі з супермаркету додому побачив:

І не соромно ж людям на такому стар'ї їздити... ще й атмосферу забруднюють :)

Політика - весела штука!

Я думав, в цьому блозі політики не буде... Але не можу не піддатися впливу інтернету і блогосфери :) Відео з Віктором Федоровичем та ялинкою вже облетіло весь світ і попало в топи різних чартів. Сьогодні зранку мені попала під руки цікава підбірка фото- і відео-жаб на нього: http://kotyhoroshko.livejournal.com/446778.html

Ну і моя улюблена:

Я вже думаю собі вдома повішати фото президента, накритого ялинкою :)) Як тут:


Одним словом, веселого всім перегляду! :) Як кажуть, все що робиться, робиться на краще! От і президент, дає нам можливість зайвий раз посміятися і продовжити собі життя! :)

Про програмування смайлами :)

Після чергового змагання, виявивши, що мій розв'язок не проходить всіх тестів, почав шукати в чому ж помилка. Знайшов, кілька описок, але головну причину невдач виявив тільки тоді, коли скопіював свій код в ICQ-клієнт. Слово зашифроване в сорсі гарно описує програмування в цілому і мій код зокрема:

Але не все так погано. Я думаю такі програмістські трюки, як пошук вглиб від лампочки та цикл поки "і" не менше за мавпочку ще не раз мене врятують ;)

Програмування - сила!

SRM 468

Накінець я зміг написати SRM! Попередні два матчі я не писав, не пам’ятаю вже чому, щось не виходило. І от знову нічний SRM і я встаю о 3 ночі в очікуванні отримати дозу адреналіну і розім’яти трохи мізки.

І не дарма я прокидався вночі! Сьогодні мені вдалося переламати полосу невдач і нарешті хоч трохи підняти свій рейтинг! +34 бали, звісно, не дуже багато, але, на фоні попередніх трьох послідовних падінь, досить приємно.

Правда, почалося все не дуже втішно. З першою задачею провозився майже пів години. Задача то була проста і я її швидко написав, але коли почав тестувати, незрозуміло звідки, почали з’являтися якісь дивні рантайми. Досі не розумію що це було. Чомусь одна зі стрічкових змінних пропадала (точніше, ставала не валідною) ні з того ні з сього посеред виконання. Після довгого і безуспішного дослідження причини такої поведінки, я просто почав переставляти куски коду місцями. Після кількох таких перестановок все магічно запрацювало. Мене досі бентежить, що то було. От зараз допишу пост і спробую відновити з пам’яті той код, який давав рантайм.
Після такої невдачі з першою задачею, треба було реабілітуватися на другій. На щастя, то виявилася проста динаміка і я спромігся її здати менш ніж за 15 хвилин, вдвічі швидше ніж першу.
Над третьою задачею трохи подумав, толкового нічого не придумав. Почав складати челенджі, теж нічого толкового не придумав. Та й задачі були такі, що трохи важко челенджати. Все ж, в моїй кімнаті біли зачеленджані дві 500-ки, а ще 3 250-ки впали на системних. Ну але розв’язки на 250-ки були занадто великі, щоб все перечитувати і намагатися знайти помилку. Тим більше, що явно простих випадків, не покритих тестами з умови, не було.
У підсумку я 62-ий в дивізіоні і додав кілька балів до рейтингу.

Відразу після матчу взнав не дуже приємну новину про те, що Facebook цього року знову спонсорує TCO, а отже мені брати участь у ньому буде заборонено. Шкода звісно. Але радує те, що, на щастя, під час проведення турніру будуть проходити і звичайні SRM-и, по 3 на місяць, як завжди.

Разом з TCO зараз розпочинається і Google Code Jam, в якому мені можна брати участь. Також я вже зареєструвався і почав приймати участь у польському турнірі Potyczki Algorytmiczne. Звісно це вже все зараз більше “just for fun”, головна ціль не виграти якісь призи чи поїхати кудись, а, швидше, відчути себе молодим і спроможним :) Все таки такі речі швидко не забуваються :)

Найсмачніший Гіннес - в барі!

Вже тиждень пройшов відколи я з дому приїхав… Щось я дивно почав час рахувати: “відколи з дому приїхав” :)
До речі, як виявилося, спланував би я свою поїздку додому на тиждень пізніше і довелося б, мабуть, ще тиждень вдома пробути, через те що закрили всі аеропорти. Ну чому ті вулкани вибухають завжди не тоді коли потрібно! Ну менше з тим…

Я собі вирішив, після того як приїхав, трохи веселіше проводити час тут в Каліфорнії. Зокрема, треба поїздити-політати-походити по цікавих місцях, близьких і не дуже. Частіше треба на вихідних кудись вибиратися. Одним словом, поки я тут, треба все побачити, варте моєї уваги. Ну і поменше треба вдома киснути!

Почав з цих вихідних. Пішов на концерт до співробітника, який грає у любительському рок гурті. Концерт був у барі, досить затишному і з хорошим пивом :) Крім концерту там в той вечір був показ мод. Модельєр – дівчина співробітника. Такий собі у них був сімейний творчий вечір. Ну в модах я не сильно розбираюся, тому оцінювати не буду, але шоу, яке супроводжувало дефіле моделей, було непоганим. От тільки мене трохи бентежив мужик з обмотаними рушником бедрами, який, як я зрозумів, символізував Мауглі, чи ще якогось дикого жителя лісу. Він мені увесь час нагадував, що в мене вдома назбиралося багато прання…
Ну а концерт був класним. Приємно здивувало, що у трьох з чотирьох учасників гурту були хороші голоси.
І ще Гіннес, свіжо налитий з бочки, в тому барі був дуже смачним. Мабуть, одне з найкращих пив, яке я колись пив (цікава тавтологія :) ). З пляшки смак не такий.
Після концерту ще була “русска діскатєка”, але щось мені на неї залишатися не хотілося. Не хотілося псувати враження від концерту “русскіми” шлягерами, а приємний присмак Гіннеса – горілкою :) Та й на другий день треба було на роботу.
До речі, відколи приїхав, то переключився на якийсь дивний час: прокидаюся о 7-8, раніше за будильник, а під вечір сильно хочу спати. В принципі, непогано, бо я люблю приходити на сніданок, він мені завжди смакує. Правда після вихідних вже трохи перевів внутрішній годинник, щоб вставати о 9-ій.

Назад в шахту

От і пролетіли мої два тижні вдома… Як завжди, коли часу треба, то він пролітає швидко. Хоча не так довго я і був вдома… Приїхав, тиждень роботи, тиждень відпустки і знову назад.
Чесно кажучи працювати з дому досить незручно, найбільше через часову різницю. Так виходило, що саме коли всі знайомі ввечері звільнялися від роботи і навчання, я якраз починав працювати. Таким чином, тиждень після того, як приїхав я крім рідних нікого не бачив. Ще сюрприз підкинули австрійські авіалінії – загубили мій багаж. Так що я ще два дні після приїзду ходив в тому ж в чому приїхав. На щастя, через два дні багаж благополучно знайшли і привезли додому. Статистика показує, що відколи я переїхав працювати у штати, багаж мені гублять щоразу.
Зате після Паски... Довелося просто бігати, щоб зі всіма зустрітися! І то не зі всіма встиг, так що вибачайте, кого не встиг побачити, побачимося наступного разу.
В блог писати, звісно, часу не було. Так що от зараз сиджу в аеропорту в Мюнхені і пишу. Правда безкоштовного інтернету тут немає, тому постити буду вже, мабуть, з дому в штатах.
Про свою поїздку можу в двох словах сказати, що за 4 місяці поки мене не було нічого не змінилося. Таке було відчуття, що нікуди я і не їхав. Скоро планую знову додому з’їздити, вже трохи на довше, літом. Так що якщо часто їздити, то не встигаєш багато пропустити :)