вівторок, 1 грудня 2009 р.

Цікаве життя

Ось я назбирав вже достатньо вражень що пора їх кудись записати, поки вони не були загублені або витіснені іншими враженнями.

Отже вже пройшло півтора тижні відколи я почав працювати на Facebook. Ну правда робочих днів включно з сьогоднішнім було всього 6. Пощастило мені почати працювати і відразу піти на канікули на кілька днів :) Перші враження... цілком позитивні, за одним вийнятком - продуктивність моєї роботи поки що дуже низька. Ну але це не дивно. Потрібен час щоб влитися в процес. Крім того, майже всі технології і засоби з якими доводиться працювати я бачу вперше :) Це починаючи від робочого макінтоша і закінчуючи внутрішніми програмними засобами, які я і не міг ніде бачити.

До речі, згадалася весела історія про робочий комп'ютер! Як я вже писав, в перший день нам видали наші новенькі ноутбуки. Ну і відразу треба було виконати кілька нескладних адміністративних операцій, як то підключитися до мережі, поміняти свій пароль, ще дещо... Я тоді макбук тримав вдруге в житті, перший раз був в Лас Вегасі, коли проходив перше інтерв'ю з інженером з Facebook-у. Пам'ятаю, тоді я осоромився, коли мені треба було написати простеньку програмку і я почав її писати прямо в терміналі (консолі). Добре, що мій інтерв'ювер мене зупинив і порадив спочатку відкрити текстовий редактор :)
Так от, цього разу я осоромився ще більше! Ну я теоретично підготувався трохи до зустрічі з Mac-ом, почитав статті в інтернеті. Знав як до мережі під'єднатися, як користуватися основними засобами управління, що де є і де що шукати... Ну і от я, з новеньким Mac-ом в руках, радий, що зараз зможу накінець своїми руками все спробувати, відкриваю його. Нам кажуть: під'єднайтеся до мережі. О! Це я вмію! Знаходжу меню бездротових з'єднань справа зверху, клікаю... клікаю... не реагує... клікаю! Не реагує!!! Шо ж таке? Підходить до мене чоловік з IT support department, питає чи все виходить. Я кажу - не відкривається меню! Він каже: клікни. Я кажу: та клікаю. Він каже: клікни! Я намагаюся клікнути - не виходить! Тоді він бере і сам клікає по точпаду... Ну і, звісно, у нього виходть! Хто б міг подумати... Точпад в макбуках фізично клікається як кнопка! Ото я, мабуть, почервонів тоді... :) Теорія теорією, а все треба спробувати руками все таки.
Завершуючи тему про макбук, скажу, що я вже звик до деяких його можливостей, яких мені вже починає не вистачати на моєму власному PC. Перш за все, точпад! Він у макбуку багатоточковий (multitouch) і надає багато можливостей, які я ще й досі не повністю використовую. Ну і загалом працювати з Mac-OS досить зручно.

Тепер щодо роботи. В понеділок я зробив свою першу зміну до сайту, яка побачить світ наступного тижня. Так що, як прийнято тут казати, якщо через тиждень сайт буде працювати, значить я не облажався :) Досить приємне відчуття, коли накінець щось зробив... Шкода, що воно швидко проходить. Поки що відчуття проходить швидше ніж я встигаю зробити щось нове. Звідси ціль: виконувати наступну роботу швидше, ніж проходить радість від виконання попередньої - формула ідеального працівника :)

Сьогодні працював з завданням, пов'язаним з скриптами на shell і python. Вік живи - вік учись!..

А ще сьогодні зранку мав зустріч з корпоративним адвокатом. Компанія хотіла переконатися в тому, що я не володію ніякими комерційними секретами зі свого попереднього місця роботи, а якщо й володію, то обіцяю їх не використовувати при роботі на Facebook. Я навіть підписував такий документ про нерозкриття комерційних таємниць з попереднього місця роботи коли поступав на роботу сюди. Таким чином компанія намагається вберегти себе від можливих судових позовів з боку попередніх роботодавців. Мовляв, "нам чужого не треба".
Оскільки моя зустріч з адвокатом була зранку і я ще не встиг поснідати, то я вирішив закінчити її швидко, використавши чарівні слова: "My previous job had nothing to do with social networking". Подіяло! :)

Ну і на завершення. Сиджу сьогодні на роботі, читаю дуже довгий форум, вже аж занудився. І тут за кілька метрів проходить мужчина дуже схожий на одного мого викладача з університету! Я аж зі стільця припіднявся! Але він досить швидко зайшов за поворот. Нуу, думаю... ото мені вже примарюється... треба відпочити! Ні, ну привидиться ж таке!...
Під кінець дня пішов повечеряти. Їжа щось сьогодні була не дуже. Китайська кухня. Ну але судячи по національному представництву, мабуть, задоволених було більше :) Так от, пішов я за десертом, повертаюся, а за одним зі столів сидить Петро Богданович Кущак! Я водночас був і здивований і радий, що це у мене сьогодні були не галюцинації :) Петро Богданович був просто здивований :) Десерту я так і не з'їв, бо поки ми сиділи і говорили, його забрали :) Ну але побачити співвітчизника - то краще ніж китайський десерт :) Виявляється, фірма Lohika робить для Facebook якийсь проект і Петро Богданович тут в зв'язку з цим. Ну що тут скажеш, світ тісний!

3 коментарі:

  1. тобто тачпад прогинається і можливо навіть звук якийсь є, ніби тиснеш?

    ВідповістиВидалити
  2. Точпад - то одна велика кнопка. Яка крім того, що її можна тиснути,ще й чутлива до дотику.

    ВідповістиВидалити