Наші взяли золото!

Ура! Вітаймо один одного українські любителі спортивного програмування! Наша скарбниця поповнилася ще одним комплектом медалей! І то не будь яких, а золотих! Команда Київського національного університету ім. Тараса Шевченка повторила рекорд українських команд на фіналі чемпіонату світу ACM ICPC і здобула абсолютне четверте місце і, відповідно, золоті медалі! Тобто загалом у України зараз 3 комплекти медалей: бронза 2003 року, завойована командою з того ж київського вузу; золото команди Львівського національного університету ім. Івана Франка, за яку виступав я в 2008 році і тепер, ще одне золото цього року! Хлопці з Києва молодці! Досягнення дуже велике і приємне (по собі знаю), тому щиро за них радий!
А ще радий був тому, що раз Глюк з фіналу повертався в Каліфорнію, то нас чекало велике святкування в суботу!
Розпочали святкувати ми ще в обід в Сан Франциско, коли поїхали зустрічати Глюка в аеропорт. Зустріли, як годиться справжніх чемпіонів, з шампанським! Потім поїхали в Пало Алто, занесли речі і пішли до бару.
Ось два золоті медалісти чемпіонату світу, я і Глюк з цьогорічною медаллю:


Так починалося святкування:


Мені сподобалася тара для пива :) В цю трубу влазить 100 унцій пива, тобто майже 3 літри. Ми за той вечір випили десь п’ять таких труб на чотирьох. Почали ми в одному барі в центрі Пало Альто. Той бар був досить непоганий, навіть визнаний читачами якоїсь газети кращим баром в місті. Пограли там більярд, поговорили один з одним і з п’яними американцями, подивилися на американських дівчат і хлопців, які намагалися осідлати механічного бика. Самі не пробували, бо в нас вже був надто високий вміст пива в крові, щоб пробувати свої сили в родео :) Потім взяли таксі і перемістилися ближче до дому в інший бар. Другий бар був простіший, такий де можна брати горішки біля бару жменями, але тарілочок на лушпиння не дають, бо його можна кидати куди завгодно :)
В кожному барі перевіряють документи на підтвердження того, що тобі є 21 рік. Була комічна ситуація з одним з нас, який мав з собою лише свій студентський квиток, та й то український, на якому немає дати народження. То в першому барі треба було дівчинку довго переконувати, що йому вже є 21, бо вона не хотіла вірити. Зате в другому бугай-охоронець на вході просто посвітив якоюсь лампочкою на той студентський і без питань пропустив. Його не здивувало, що він не зміг там нічого прочитати, головне, що документ пластиковий і з фотографією, а хто на фотографії і що за документ – не важливо :)
Розійшлися, по домах коли вже стало дуже пізно. Діма, наш співробітник, залишився ночувати у мене, бо додому йому треба було їхати трохи далеко, у Сан Франциско. Після того, як прийшли до мене, нам сильно захотілося їсти, і ми пішли ще в найближчий фастфуд щоб купити декілька гамбургерів. Правда у фастфуді ми трохи дивно виглядали в черзі, бо ми єдині йшли пішки, в той час як всі інші в черзі були на машинах :) Мексиканець у віконечку нам спочатку не хотів продавати їжу, але він все ж здався, коли ми замовили більше чізбургерів ніж усі решта в черзі з п’яти машин. Після такої ситної вечері ми відразу пішли спати, бо на наступний день нам треба було знову їхати в Сан Франциско на вибори президента України.

П.С.: Ось оригінал гарної статті на Контестері про перемогу КНУ, яку вже поступово почали передирати інші інтернет видання, публікувати без згадування оригінального джерела і неправильно перекладаючи прізвища.