Про програмування смайлами :)

Після чергового змагання, виявивши, що мій розв'язок не проходить всіх тестів, почав шукати в чому ж помилка. Знайшов, кілька описок, але головну причину невдач виявив тільки тоді, коли скопіював свій код в ICQ-клієнт. Слово зашифроване в сорсі гарно описує програмування в цілому і мій код зокрема:

Але не все так погано. Я думаю такі програмістські трюки, як пошук вглиб від лампочки та цикл поки "і" не менше за мавпочку ще не раз мене врятують ;)

Програмування - сила!

SRM 468

Накінець я зміг написати SRM! Попередні два матчі я не писав, не пам’ятаю вже чому, щось не виходило. І от знову нічний SRM і я встаю о 3 ночі в очікуванні отримати дозу адреналіну і розім’яти трохи мізки.

І не дарма я прокидався вночі! Сьогодні мені вдалося переламати полосу невдач і нарешті хоч трохи підняти свій рейтинг! +34 бали, звісно, не дуже багато, але, на фоні попередніх трьох послідовних падінь, досить приємно.

Правда, почалося все не дуже втішно. З першою задачею провозився майже пів години. Задача то була проста і я її швидко написав, але коли почав тестувати, незрозуміло звідки, почали з’являтися якісь дивні рантайми. Досі не розумію що це було. Чомусь одна зі стрічкових змінних пропадала (точніше, ставала не валідною) ні з того ні з сього посеред виконання. Після довгого і безуспішного дослідження причини такої поведінки, я просто почав переставляти куски коду місцями. Після кількох таких перестановок все магічно запрацювало. Мене досі бентежить, що то було. От зараз допишу пост і спробую відновити з пам’яті той код, який давав рантайм.
Після такої невдачі з першою задачею, треба було реабілітуватися на другій. На щастя, то виявилася проста динаміка і я спромігся її здати менш ніж за 15 хвилин, вдвічі швидше ніж першу.
Над третьою задачею трохи подумав, толкового нічого не придумав. Почав складати челенджі, теж нічого толкового не придумав. Та й задачі були такі, що трохи важко челенджати. Все ж, в моїй кімнаті біли зачеленджані дві 500-ки, а ще 3 250-ки впали на системних. Ну але розв’язки на 250-ки були занадто великі, щоб все перечитувати і намагатися знайти помилку. Тим більше, що явно простих випадків, не покритих тестами з умови, не було.
У підсумку я 62-ий в дивізіоні і додав кілька балів до рейтингу.

Відразу після матчу взнав не дуже приємну новину про те, що Facebook цього року знову спонсорує TCO, а отже мені брати участь у ньому буде заборонено. Шкода звісно. Але радує те, що, на щастя, під час проведення турніру будуть проходити і звичайні SRM-и, по 3 на місяць, як завжди.

Разом з TCO зараз розпочинається і Google Code Jam, в якому мені можна брати участь. Також я вже зареєструвався і почав приймати участь у польському турнірі Potyczki Algorytmiczne. Звісно це вже все зараз більше “just for fun”, головна ціль не виграти якісь призи чи поїхати кудись, а, швидше, відчути себе молодим і спроможним :) Все таки такі речі швидко не забуваються :)

Найсмачніший Гіннес - в барі!

Вже тиждень пройшов відколи я з дому приїхав… Щось я дивно почав час рахувати: “відколи з дому приїхав” :)
До речі, як виявилося, спланував би я свою поїздку додому на тиждень пізніше і довелося б, мабуть, ще тиждень вдома пробути, через те що закрили всі аеропорти. Ну чому ті вулкани вибухають завжди не тоді коли потрібно! Ну менше з тим…

Я собі вирішив, після того як приїхав, трохи веселіше проводити час тут в Каліфорнії. Зокрема, треба поїздити-політати-походити по цікавих місцях, близьких і не дуже. Частіше треба на вихідних кудись вибиратися. Одним словом, поки я тут, треба все побачити, варте моєї уваги. Ну і поменше треба вдома киснути!

Почав з цих вихідних. Пішов на концерт до співробітника, який грає у любительському рок гурті. Концерт був у барі, досить затишному і з хорошим пивом :) Крім концерту там в той вечір був показ мод. Модельєр – дівчина співробітника. Такий собі у них був сімейний творчий вечір. Ну в модах я не сильно розбираюся, тому оцінювати не буду, але шоу, яке супроводжувало дефіле моделей, було непоганим. От тільки мене трохи бентежив мужик з обмотаними рушником бедрами, який, як я зрозумів, символізував Мауглі, чи ще якогось дикого жителя лісу. Він мені увесь час нагадував, що в мене вдома назбиралося багато прання…
Ну а концерт був класним. Приємно здивувало, що у трьох з чотирьох учасників гурту були хороші голоси.
І ще Гіннес, свіжо налитий з бочки, в тому барі був дуже смачним. Мабуть, одне з найкращих пив, яке я колись пив (цікава тавтологія :) ). З пляшки смак не такий.
Після концерту ще була “русска діскатєка”, але щось мені на неї залишатися не хотілося. Не хотілося псувати враження від концерту “русскіми” шлягерами, а приємний присмак Гіннеса – горілкою :) Та й на другий день треба було на роботу.
До речі, відколи приїхав, то переключився на якийсь дивний час: прокидаюся о 7-8, раніше за будильник, а під вечір сильно хочу спати. В принципі, непогано, бо я люблю приходити на сніданок, він мені завжди смакує. Правда після вихідних вже трохи перевів внутрішній годинник, щоб вставати о 9-ій.

Назад в шахту

От і пролетіли мої два тижні вдома… Як завжди, коли часу треба, то він пролітає швидко. Хоча не так довго я і був вдома… Приїхав, тиждень роботи, тиждень відпустки і знову назад.
Чесно кажучи працювати з дому досить незручно, найбільше через часову різницю. Так виходило, що саме коли всі знайомі ввечері звільнялися від роботи і навчання, я якраз починав працювати. Таким чином, тиждень після того, як приїхав я крім рідних нікого не бачив. Ще сюрприз підкинули австрійські авіалінії – загубили мій багаж. Так що я ще два дні після приїзду ходив в тому ж в чому приїхав. На щастя, через два дні багаж благополучно знайшли і привезли додому. Статистика показує, що відколи я переїхав працювати у штати, багаж мені гублять щоразу.
Зате після Паски... Довелося просто бігати, щоб зі всіма зустрітися! І то не зі всіма встиг, так що вибачайте, кого не встиг побачити, побачимося наступного разу.
В блог писати, звісно, часу не було. Так що от зараз сиджу в аеропорту в Мюнхені і пишу. Правда безкоштовного інтернету тут немає, тому постити буду вже, мабуть, з дому в штатах.
Про свою поїздку можу в двох словах сказати, що за 4 місяці поки мене не було нічого не змінилося. Таке було відчуття, що нікуди я і не їхав. Скоро планую знову додому з’їздити, вже трохи на довше, літом. Так що якщо часто їздити, то не встигаєш багато пропустити :)

Я їду додому...

Сиджу в Віденському аеропорту і насолоджуюся безкоштовним інтернетом. Порівняно з багатьма американськими аеропортами тут справи з цим набагато кращі. Хоч мій термінал і далеко, але WiFi зв'язок хороший і інтернет 7 Мб/с! А в JFK в Нью Йорку, в якому я був кілька годин тому, інтернету безкоштовного взагалі нема. На щастя, по штатах я їжджу зі своїм 3G інтернетом :)
Я вже збився з рахунку скільки я годин тому виїхав з дому в Пало Альто... З тими змінами часових поясів, вже навіть мій айфон перестав автоматично перестроюватися. Хоча можна порахувати...
Серед ночі за 3 години до рейсу я виїхав з дому до аеропорту. Співробітник зголосився підкинути на машині, так що навіть не довелося таксі брати. Вночі їхати одне задоволення! Машин нема, нема заторів, так що добралися швидко.
Як тільки приїхав, пішов здавати багаж. Як виявилося моя "сумочка" заважила 30 кг. Я навіть не очікував :) Це при обмеженні на вагу безкоштовного багажу в 23 кг. Мені запропонували два варіанти: заплатити за надлишкову вагу $125 або перепакувати надлишок в іншу сумку і заплатити за другу сумку $50. Я вибрав третій варіант: перепакував рівно 7 кг в іншу сумку і заплатив за неї $35 :) Весело було перепаковувати на стійці реєстрації сумки, я ще такого не робив... але я так зрозумів, це нормальна практика :)
Потім майже 6 годин польоту до Нью Йорку. Почалося все з того, що я як в індійському фільмі допоміг воз'єднати китайську сім'ю :) Ну тобто помінявся місцями, щоб вони разом сиділи. Потім перекинувся кількома словами з великим чорним мужиком, який набрав собі в літак купу їжі і казав що він би хотів схуднути і бути як я. А ще він мені сказав, що я кльовий чувак, бо пожертвував своїм козирним місцем біля проходу заради китайської сім'ї. До речі, спочатку вони просили його помінятися, тільки він відмовився :)
Далі весь політ я проспав... бо не годували :)
Потім 2 години між рейсами і я вже лечу у Відень. Ще 7.5 годин в літаку.
А, ще встиг в дюті-фрі в Нью Йорку перед рейсом заскочити. Купив 0.75 текіли... На касі весела дівчинка попалася, довго в мене питала чи це точно все що я хочу купити, бо коли вона запакує в спеціальний пакет, то розпаковувати вже не можна буде. Питала чи я не хочу ще маленьку пляшечку, щоб в літаку випити. Ну я сказав, що я і взяв маленьку... Ну і ще підказав на майбутнє, що якщо один пакет запакувала, то потім можна взяти ще один, якщо ще щось купити захочеться... Ох ці американці... :)
В рейсі до Відня вже було веселіше. По перше, годували! Двічі! Ну не хто зна шо, звісно. Але, як кажуть, головне увага :) Плюс, можна було кіно подивитися (яке захочеш на своєму моніторі, а не одне на всіх на маленьких екранах під стелею). І ще був джойстик-пульт і можна було пограти ігри, правда такі, що були популярними в минулому тисячолітті.
По сусідству летіла американська пенсіонерка. Казала, що коли вийшла на пенсію, то почала подорожувати. От зараз їде в Ізраїль, а осінню поїде в тур по Європі. Кльово! Аж на пенсію захотілося! :)
Правда більшість польоту я знову проспав... Вийшов у Відні, і тепер треба чекати ще 5 годин на наступний, вже останній, рейс до Львова. Ще 2 годинки і буду вдома! Ура!
Ну от я і сиджу у Відні, п'ю каву, пишу в блог... На щастя, інтернет тут хороший!
От і повернулися до того, з чого починали :)
Чекай мене рідний Львів! Я вже їду! :)

Давно не писав... Дайджест за 3 тижні :)

Щось я вже давненько нічого не писав… Було багато роботи, а на вихідних інших справ, так що написати в блог, щось не вистарчало часу. Чесно кажучи, через те, що трохи засиджувався на роботі, вже три тижні не ходив в спортзал. Погано… Але я виправлюся! Спробую з початку наступного тижня відновити заняття.
А в загальному зараз усі думки про поїздку додому. Я вже 4 місяці не був вдома. І от вже через тиждень їду! Ура! Звісно, не дуже на довго, але на скільки б не було, головне, що побуду вдома і всіх побачу! Я коли їхав сюди, думав, як воно буде, коли я буду повертатися (хоч не на довго), чи багато зміниться, як я до всього буду ставитися, як зміняться люди, яких я довго не бачив. Мені і досі цікаво. Думаю, найважче буде повертатися в кінці відпустки знову в Штати. Але не будемо про сумне. Головне що я скоро буду вдома і побачу всіх людей, за якими вже так скучив!

Ну а тепер спробую згадати найяскравіші моменти минулих днів, які я тут ще не висвітлював. Вийде такий собі дайджест :)

Два тижні тому святкували День Народження Сергія, того самого, якого я стриг в попередньому блог-пості :) Святкували в уже звичному барі Old Pro в центрі Пало Альто. Цей бар позитивно вирізняється наявністю пива в великих майже 3-літрових «трубах», американського більярду і симпатичних офіціанток.
Ось ми зі всім крім офіціанток:


А ось уродинник з однією з них:


Ну а це ми вже повертаємося додому:


Наступні приємні спогади – кулінарні :) На днях наші повари на Фейсбуку приготували російські страви. Зокрема, вареники з картоплею, квашену капусту, голубці і «бліни» з яблучним варенням. Скажу чесно, об’ївся я того разу добряче :) Звісно не все у них вийшло так, як готують у нас в Україні (ну і в Росії, я припускаю), але загалом як для першого разу навіть дуже непогано. Найбільше сподобалися вареники і квашена капуста – смакували досить схоже на наші. Хоча, звісно, до того як готують у нас їм ще далеко.
От голубці з грибною підливою виглядали досить автентично, але капуста була сирувата, а рис сухуватий:


Зате вареники, навпаки, смакували досить непогано, але чомусь всередині були зелені... :)



Крім того, у нас тут уже дощі закінчилися і добряче потепліло. На вулиці біля офісу, де у нас є невеличкий парк з баскетбольним майданчиком, вже розквітли дерева. Дуже красиво і, головне, тепло, градусів десь 20 тепла! Тепер намагаюся обідати на вулиці, це набагато приємніше ніж у набитій людьми їдальні.


А вчора їздили до знайомого у Сан Франциско. Відчувається, що там справжнє місто: купа людей, бомжі на вулицях, життя кипить, ввечері черги до клубів, з яких грає музика на всю вулицю, п’яні дівчата, які йдуть на зустріч і щось тобі вигукують... в Пало Альто всього цього нема. В цьому плані у нас, як у спокійному селі :) Чесно кажучи, трохи не вистачає такого от міського життя.
В Сан Франциско ми проїхалися на трамвайчику. Цей трамвайчик, це такий собі символ. Він уже досить старий, а на кінцевій зупинці його розвертають вручну – досить оригінальне видовище. Крім того, спереду можна їхати на ньому, причепившись до нього збоку, ось так:



Вийшовши з трамвайчику ми пішли до узбережжя – головного розважального центру міста. Там купа магазинів з сувенірами, ресторанів, барів. Звідти ходять екскурсії на катерах до Алькатрасу та вздовж узбережжя. На узбережжі є довгий дугоподібний пірс, з якого добре видно великий червоний міст і Алькатрас. Ось саме узбережжя:


А ось я на фоні моста. Епічно... :)


З пірсу ловлять рибу і крабів, а навколо літає купа морських птахів. Коли я побачив як ловлять крабів мені відразу захотілося цих крабів скуштувати, що я і зробив в одному з прибережних ресторанчиків:


Ну і на сам кінець, сьогодні ми поїхали в великий торговий центр Hillsdale, один з найбільших в районі Силіконової Долини. Він справді великий, деякі магазини в ньому 2-3 поверхові. Мені особливо запам’ятався прилавок одного магазину взуття, це ж справжній «гоп-стайл»:


Мабуть їхній середньостатистичний клієнт виглядає ось так:


Ну а загалом торговий центр непоганий, особливо великий вибір взуття, порівняно з іншими торговими центрами поблизу нас. От я собі там кросівки і прикупив.

Ось такий вийшов дайджест. Наступного тижня, мабуть, буду заклопотаним, збиратимуся додому. Тому наступний пост я вже напишу, мабуть, зі Львова.

Private barber shop

У мене з'явилася нова професія! :)
Вчора у себе вдома я влаштував приватну перукарню. Стриг відразу без перепочинку двох людей :) Це після того як я постриг Глюка, Сергій подивився на цей шедевр перукарського мистецтва і йому теж захотілося. Так що я ще й його стриг:


Ну, правда, все що я заробив я вже з'їв, бо стриг я хлопців за суші і пиво :) До речі, я вже до цих японських штучок почав звикати, вони мені навіть подобатися почали! Правда без пива суші не йдуть :)

Ось ще і відео, як я Глюка стрижу:

Загалом я отримав вчора чудовий урок перукарської майстерності і сушів поїв, так що можна вважати день вдалим :)